17 листопада 2004 р.

Як за атестатом

Свій екзамен на посаду президента Ющенко і Янукович склали приблизно так само, як колись у шкільні роки: Ющенко – на чотири-п'ять, Янукович – трійка.

І Віктор Ющенко, і Віктор Янукович таки зуміли вразити телеглядачів. Янукович показав своє вміння складати разом не лише два слова, але і цілі абзаци. Фраза Ганни Герман про феноменальну пам'ять свого шефа виявилась правдою.

Біда тільки, що без розуміння завченого тексту при його відтворенні у виступах прем'єра відбувались небажання зміни, наприклад: "я на всі ваші листи відповідаю, шановні виборці, на жаль, їх так багато".

Або: "ми зробимо все, щоб український народ почував себе в небезпеці". Кажуть, такі випадковості треба тлумачити за Фрейдом.

Натомість Ющенку вдалося досягти виборців східних регіонів, перед якими нинішня влада йому постійно закривала ворота. Кожен мислячий донеччанин, харків'янин чи дніпропетровець отримали можливість не лише порівняти двох кандидатів у президенти, але співставити самого Ющенка з тими міфами, які протягом не одного місяця нав'язуються владою.

Ймовірно, для багатьох стало сюпризом, що Ющенко не збирається ділити Україну на східну та західну (про це кандитат повторив мало не десяток разів) чи забороняти російську мову. А ще, мабуть, багатьом заболіла згадка про "Криворіжсталь", де робітники після продажу заводу сидять без зарплати і чекають великих звільнень.

Великою помилкою політтехнологів Януковича була спроба "нафарширувати" свого підопічного цифрами. Схеми, дані, статистика – поле Ющенка, і Янукович на ньому успішно програвав.

Професійний банкір (про що не забув нагадати), Ющенко легко розбивав звинувачення Януковича по статистичних даних. Чим змушував опонента переходити на емоції замість аргументів. Іронічна посмішка і насмішливо-здивований вираз обличчя Ющенка під час нападів Януковича тільки виводили останнього з себе. Не вистачило кілька хвилин – і прем'єр в пориві почуттів перейшов би на "фєню".

Однак і Ющенко часом "перебирав" з цифрами, які тяжко сприймати на слух. Але якщо його доводи точно викликали реакцію в Януковича, тяжко сказати, наскільки вони були зрозумілі для непідготовленої аудиторії, тобто виборців. Зате вони точно могли розмежувати двох опонентів за принципом: "професіонал" - "невіглас".

Опинившись сам на сам з незрозумілими цифрами і економістом-опонентом навпроти, Янукович в якийсь момент перестав контролювати зміст своїх промов. Звинувачуючи, він вдавався до грубих помилок.

"Був дуже великий бартер. Бартер – це тінізація економіки. Це тінь, в яку загнали ще в минулі часи попередні уряди, в тому числі це була робота Нацбанку, який очолював шановний пан Ющенко". Економісти, мабуть, в цей час плакали біля екранів. Ще в дев'ятому класі середньої школи на уроках права розповідають, яка різниця між Національним банком України і Кабінетом Міністрів України.

Як відомо, жіноча частина аудиторії за статистикою хоче бачити президентом "сильного і вольового". А Віктор Федорович, чи то з переляку, чи з незвички нездорово кліпав очима перед камерою, як дитина перед виступом в дитячому садочку.

Коли Ющенко сипав цифрами, суперник стояв, опустивши голову. Посмішка під час виступів була швидше кам'яною, аніж щирою. Усе це ніяк не співпадає з іміджем сильного і вольового прем'єра, про якого звикли чути на Сході.

На жести і аргументацію прем'єра хотілося відповісти фразою Станіславського "не верю!". Натомість роздратування Ющенка додало різкості його поведінці та впевненості у своїх словах, які сприймалися як справді вистраждані, пропущені через досвід.

Сприяла розподілу опонентів на близького до людей та далекого від них і якість вжитих фраз: "моя Україна", "мої українці" проти "держави", "нової влади" та "урядовців".

Правда, і Ющенко не надто потішив емоційну частину електорату. Стежачи за змістом – щоб не пропустити головних тез – він порушував всі можливі закони візуального сприйняття людини на телекартинці. Опущена донизу голова створювала враження неуважного ставлення Ющенка до свого опонента.

Розмахуючи руками, він регулярно зачіпав гудзиком за ложечку в чашці, і дзенькіт не дозволяв зосередитись на його словах. Про колупання в носі, яке камера УТ-1 жодного разу не пропустила (кажуть, в студії в цей час сидів Дмитро Кисельов), годі говорити – краще було б витертись помаранчевою хустинкою, глядачі, принаймні, сприйняли би цей жест за рекламу.

Спеціально чи випадково, але Ющенко знімали у набагато більшому приближенні, ніж Янукович – і телеглядачі могли черговий раз побачити його все ще нездорове і погано загримоване обличчя.

Часом Янукович свідомо затягував з відповідями. Витрачений на представлення програми час не "відшкодовувався" для власне обміну запитаннями і відповідями. Розуміючи власну слабкість в імпровізації, Янукович зробив все, щоб не допустити дебатів.

Навряд чи Ющенко не побачив цей "махльож". Мовчазне сприйняття цього формату стало його помилкою – у таких дебатах Ющенко мав шанси всерйоз показати інтелектуальну різницю між кандидатами.

Натомість Ющенко зосередився на якості власних відповідей і заглибився в тексти. Намагаючись виконати всі поставлені перед ним вимоги (вкластись в час, говорити по суті тощо), він просто "перегорів" - не зосередився на запропонованих пунктах програми, почав переживати, побоявся відірватись від тексту.

Що ж, це хороший урок для команди Ющенка: підготовка до дебатів – справа не одного дня.

Є таке в політиці – маніпуляція цифрами. Це, наприклад, коли пенсія в Україні залежно від розглядуваних показників може буде одночасно найнижчою і найвищою на теренах СНД. Але, зайшовши надто далеко з маніпуляцією, можна нарватись на характеристику "брехун".

Якщо раптом якісь добровольці-економісти візьмуться аналізувати президентські дебати, то така загроза постає саме перед Віктором Януковичем. Той, хто протягом всього ефіру наголошував, давайте говорити правду, виявився не надто палким прихильником цієї чесноти.

На Ющенка сипались непідтверджені раніше звинувачення про золотовалютні резерви у розмірі 20 млрд., вивезені на Кіпр, про гроші остарбайтерів (без уточнень, що з ними трапилось). Такі "чорні" звинувачення Віктор Янукович дозволив собі вкінці виступу, коли в опонента вже не було змоги їх відбити.

Можливо, негатив повернувся бумерангом: на думку деяких експертів, у результаті Янукович програв заключне слово, оскільки замість звертатись до народу він перетворив його на "чорнуху" проти Ющенка. Однак, не виключено, що неполітизований виборець може легко повірити словам Януковича.

Головною тезою виступів Януковича було розмежування "старої" і "нової" влади. "Стара" влада – це всі попередні уряди, включно з Ющенком, які вели країну до економічного краху. "Нова" влада – це власне прем'єрство Януковича. Однак висуваючи її, Янукович постав перед загрозою втратити частину електорату на своїх же східних територіях.

Багато хто з донеччан пам'ятає Віктора Федоровича не з прем'єрського крісла, а саме з губернаторського, яке він зайняв у 1997 році, і асоціює його з владою саме з того часу. Несподіваний поворот Януковича на дебатах, відповідно до якого він виявився "новачком у владі", змусить людей або переосмислювати всю роль Януковича в політиці (якщо він не був владою за губернаторства, то чим тоді?), або ставити під сумнів сам його виступ.

Ющенко боровся в іншій площині. Він розмежовував владу на чесну і корумповану. Першу представляв він (ще за часів свого прем'єрства), натомість другу – Янукович разом зі шлейфом олігархів та високопосадовців.

Ющенко зробив боротьбу з корупцією одним з головних пунктів програми, заявив про підписані укази, які передбачають нові критерії оцінювання чиновників, і представив свій план розвитку країни.

Цим він вибив карти з рук самого Януковича – адже представлення "картинки майбутнього" - це справа в першу чергу "нової" влади, а не "чесної".

Натомість Янукович не зміг вийти за межі критики минулого. Найсильнішою була його фраза про майбутнє: "майбутнє для нас – нелегка прогулянка". Куди і для чого – уточнено не було.

Розбивши частину міфів про свій націоналізм і непрофесійність, а також представивши тези своєї програми, Ющенко отримав непоганий шанс здобути нові голоси на Сході – в основному серед електорату думаючого і високоосвіченого.

Натомість Януковичу вдалось розбити міф про свою нездатність говорити, однак він суттєво зіпсував свій імідж відвертою брехнею та емоційними звинуваченнями. Додати нових "плюсів" через представлення програми Януковичу не вдалося – він не озвучив жодного її пункту. Тому що послідовний?

Знайшов тут