Ой, не квітни, весно:
Мій народ в кайданах,
Мій народ в задумі,
Очі його - в сумі,
Серце його - в ранах,
А життя - в туманах...
Ой, не квітни, весно,
Пишними квітками,
Бо народ мій встане,
Розірве кайдани,
Вкриє світ димами,
А поля - тілами.
Ой, не квітни, весно:
Глянь - надходять хмари,
Тугою чорніють,
Гнівом червоніють,
Гой, ви - хмари кари...
Смерть вам, яничари!
Марійка Бурмака, 1989 р. (Перша Червона Рута)
Знайшов тут
