Шановний Вікторе Федоровичу!
Пише Вам колишній Ваш земляк Юрій Бакулін, який раніше мешкав у Ленінському районі міста Донецька по вулиці Клінічній, будинок 7, квартира 2.
Три місяці тому я помер. Зараз прописаний на цвинтарі біля заводу “Норд”. У принципі, влаштувався непогано. Сусіди на ділянці хороші, не кривдять. Сестра Зоя приходила двічі — на 9-й день і на 40-й. Щоправда, огорожа поганенька, за три місяці фарба облізла, та квітів ніяких на могилі не посадили — не сезон. Але на Паску, думаю, все владнається. Зойка може і пам'ятник який поставить. Хоча Марія Василівна, що через могилу від мене лежить, вже другий рік без пам'ятника. Вчителькою вона була, українську мову і літературу викладала. Так от, другий рік, каже, без пам'ятника.
Звикла, не скаржиться. А пишу я Вам цього листа, щоб запевнити, що всі ми, донецькі небіжчики, в першому турі президентських виборів одностайно голосували за Вас.
Лише Колька з сусіднього захоронення, що того року на мотоциклі розбився, не хотів. Каже, брат у нього в міліції працює і тому голосувати за колишнього зека йому не годиться. Але потім і він проголосував, і Марія Василівна. Тільки в різних місцях.
Особисто я голосував за Вас на виборчій дільниці №10 виборчого округу №45 у Ленінському районі Донецька. Спочатку проблема виникла. Ми, небіжчики, як ви знаєте, до третіх півнів маємо вже по могилах лежати. А виборчі дільниці відкриваються лише о 8 ранку. Але потім нам розповіли, що генеральний прокурор України Гєна Васильєв, який за законами наглядає, знається з нечистою силою, і про все домовився. Отже на восьму ранку я вже був на виборчій дільниці.
Проголосував я, як належить — і в корінці розписався, і до кабінки зайшов, і хрестик напроти Вашого прізвища поставив, і в урну бюлетень укинув. Спочатку боявся бюлетень зіпсувати, але потім мене у виборчій комісії заспокоїли — у них таких бюлетенів для небіжчиків надруковано неміряно. Отже якщо якийсь зіпсую — новий можуть видати. Але все вийшло з першого разу.
Зібрався я вже, було, йти, як у дверях зі своєю живою сестрою мало не зіткнувся. Зойка теж прийшла громадянський обов'язок віддати. Хоча краще б вона сусіду стольник повернула, який на мої похорони позичила.
Я, щоб сестру не лякати, спочатку хотів у порожню кабінку заховатися, але звідти мене ввічливо попросили. Тоді я до спостерігачів прилаштувався, лицем до вікна відвернувся, а сам одним оком на Зойку дивлюся.
Підійшла Зойка до столу, щоб у відомості розписатися, дивиться — а поряд з її прізвищем моє записано, і підпис мій стоїть. Ну, баби вони, Вікторе Федоровичу, самі знаєте, дурепи. Зойка як зойкне: “Що ж це ви, гаспіди, робите, брат мій вже три місяці як в могилі, я сама і в міліцію, і в ЖЕК ходила його виписувати”, ну і таке інше. Її хотіли спочатку з дільниці виставити, щоб голосувати за Вас не заважала. А потім спостерігачі до неї підійшли і пояснили, що Ви, Вікторе Федоровичу, як людина релігійна, одержали від донецького митрополита Іларіона благословення на те, щоб підтримкою померлих співгромадян на виборах заручитися. А щоб зовсім Зойку заспокоїти, у виборчій комісії їй фотографію в старій газеті “Ракурс” показали, де Ви з Іларіоном в ресторан “Африка” разом заходите. Від фотографії Зойка і справді заспокоїлася, бо з будь-ким батюшка очі заливати, мабуть, не стане. Тож вона теж за Вас проголосувала.
А Трохим Петрович, що праворуч від мене під таким чорним пам'ятником, так той навіть до Маріуполя на вибори мотався. Він майже все життя в Маріуполі прожив, а за рік до смерті син його до себе у Донецьк забрав. Тут він від інсульту і помер. Так Трохим Петрович розказував, що хотів за Вас у двох місцях проголосувати — там, де жив раніше, і за місцем колишньої своєї роботи на заводі “Азовбитмаш”. Свідома людина, хоч і небіжчик. Проте вдруге проголосувати у нього не вийшло. Прийшов Петрович за завод, зайшов до адмінкорпусу, де виборчу дільницю організували, а там вже всі бюлетені геть чисто заповнені, і у всіх галочки за Вас стоять. Робочі, що приходили, повинні були узяти у члена комісії заповнений бюлетень і в урну кинути.
Коли хто кидати не хотів, так за нього комісія сама кидала. Покрутився Трохим Петрович, розпитав. З'ясував, що заповненого бюлетеня з його прізвищем не було, а чистих виборцям на руки не давали. З тим назад і повернувся. Але настрій все одно добрий.
Дорогий Вікторе Федоровичу!
Ми, донецькі небіжчики, дуже вдячні Вам за те, що Ви нас не забуваєте. Тож не сумнівайтеся, що і в другому турі президентських виборів ми Вас підтримаємо і проголосуємо як треба. Генеральному прокуророві так і передайте. А оскільки зараз народ від нестачі їжі мре посиленими темпами, то й голосів за Вас напевно буде ще більше. Тому в останніх рядках свого листа передаю Вам прохання від усього нашого цвинтаря. Дуже просимо замовити митрополиту Іларіону молебень за Ваших мертвих виборців. Адже Вам це, як людині глибоко віруючій, не важко, а нам, небіжчикам, приємно.
Виборець по виборчій дільниці №10
територіального виборчого округу №45
небіжчик Юрій Бакулін
(за життя проживав за адресою:
83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, б.7, квартира 2)
Знайшов тут
