Віктор Янукович став "Політиком року". Попри те, що програв президентські вибори. Хоч зрозуміло, що в нинішній ситуації йому "не світить" губернаторство. І незважаючи на відсутність (поки що?) депутатського мандата.
13 мільйонів голосів, відданих за Януковича на виборах президента, переконали редакцію журналу "Корреспондент" в тому, що, за словами редактора відділу "Країна" цього видання Ольги Крижановської, "відбулося його друге народження як політика", з регіонального діяча – до діяча всеукраїнського масштабу.
Зазначаючи, що багато противників екс-прем'єра переконані в його скорому зникненні з української політичної карти, "Корреспондент" бачить єдиний шлях для політичного порятунку Януковича – "прорватися в парламент і піти в опозицію до Ющенка".
Щодо персони останнього політика – помиляться схильні до передчасних висновків симпатики Ющенка, якщо образяться на ненадання цієї номінації їхньому лідеру і звинувачуватимуть журнал в упередженості.
Тому що Віктор Ющенко, за версією "Корреспондента", отримав звання "Людини року". За зізнанням самої редакції, "вибір був очевидним". Журнал відзначає, що лідер опозиції переміг на виборах, "незважаючи на шалену протидію центральної і регіональної влади, підтримку опонента найбагатшими бізнесменами країни і потужним геополітичним гравцем-сусідом, а також тотальну критику з боку всіх загальнонаціональних телеканалів".
Підкреслюючи, що новообраному президенту "вдалося підняти півкраїни на безпрецедентні за своїм масштабом і тривалістю акції протесту після підтасування результатів виборів", видання підкреслює, що Ющенко, попри готовність його прихильників до радикальних дій, не закликав до насилля і пішов на переговори.
"Ющенко зробив більше для помаранчевого руху, ніж можна подумати – не дав утопити його в крові", - зазначає "Корреспондент".
До речі, звання "Помаранчевої людини року" журнал віддав політтехнологу-психіатру, розробнику помаранчевої символіки виборчої кампанії Ющенка (в тому числі й слоганів "Вірю. Знаю. Можемо" і "Так!") Ярославу Лесюку.
Але після подій на Майдані, які "сколихнули світ", звичайно, не могла залишитися без власної номінації й Юлія Тимошенко. Тут також про назву номінації гадати було нічого – "Революціонер року".
"Немає в команді Ющенка кращого оратора, ніж Тимошенко, - зазначає видання. – Багатотисячний Майдан був готовий слухняно виконувати всі її вказівки: блокувати уряд, телеграф, дороги і мости, полюбити й обігріти "донецьких", яких звозили в Київ".
Журнал нагадує, що саме завдяки Тимошенко, перед якою "розступався спецназ" біля адміністрації президента, і Ющенко став радикальнішим. У свою чергу, "помаранчева принцеса" послідовно підтримувала свого "принца", і тепер може розраховувати на захист і подарунки, додає "Корреспондент".
"Комбінатором року" став президент України Леонід Кучма. Втім, із пояснень представників журналу під час презентації можна зробити висновок, що, назважаючи на "остапобендерівську" назву номінації, удостоєний він її не стільки за "комбінаторські" успіхи (де ж бо там, якщо його ставленик програв), скільки є оцінкою його відмови балотуватися на третій термін. Разом з тим, видання не виключає, що в парламенті ближчим часом будуть два екс-президенти.
Саме з легкої руки Володимира Литвина за Кучмою закріпилося звання "арбітра нації". Тепер же Володимир Михайлович сам може втішатися дуже подібним званням, яке йому віддала редакція журналу – "Арбітр року".
Видання відзначає, що лише у листопаді 2004-го, після сфальсифікованого другого туру Литвин став "самостійним гроссмейстром". В момент, коли "від верховної влади в країні залишилася лише одна діюча інстанція – Верховна Рада, …її голова став тим арбітром, послідовні й помірковані кроки якого допомогли вирішити одну з найкрупніших криз в історії України".
"Перехідний період "між президентами" зробив фігуру Литвина необхідною буквально для всіх політичних сил. Навіть щоб запалити головну ялинку країни на Майдані Незалежності в Києві, не знайшлося іншої достойної фігури, крім спікера", - вказує журнал.
До речі, професійний арбітр, чи то б пак суддя, також отримав свою номінацію. Заступник голови Верховного Суду Анатолій Ярема, котрий керував судовим процесом, в результаті якого було скасоване рішення Центрвиборчкому про перемогу Януковича та зобов'язано ЦВК призначити повторне голосування другого туру виборів президента, став "Юристом року".
На відміну від Литвина, для Петра Симоненка його номінація – як сіль на рану. Лідер Комуністичної партії, який набрав на президентських виборах розгромні 4,97% голосів, визнаний журналістами "Аутсайдером року". Адже на цих виборах, серед іншого, комуністи вперше програли конкурентам по лівому флангу – соціалістам, чий лідер Олександр Мороз заручився підтримкою трохи більшої кількості виборців - 5,81%.
"Корреспондент" зазначає, що нині 59-голова фракція комуністів з багатьох питаннях голосує так само, як і фракція колишньої пропрезидентської більшості, а представники Януковича стверджують про намір і в майбутньому заручитися підтримкою лівих і сформувати з ними єдину опозицію. "В цьому випадку процес відходу комуністів на маргінальні ролі у Верховній Раді бачиться уже майже вирішеним", - прогнозує видання.
Ну й, останнім вітчизняним політиком, удостоєним окремої номінації, є зять президента Віктор Пінчук. Щоправда, номінація зовсім не за політичну активність, хоч без неї вона б йому не дісталася. А якщо повідомити, що ділить він дану номінацію з Ринатом Ахметовим, а називається вона "Покупка року", то стає зрозумілим – ідеться про "Криворіжсталь".
Купити найкрупніше металургійне підприємство у країні, за яке іноземні претенденти пропонували на 2 з гаком мільярдів гривень більше – це, справді, вартує окремої номінації. Хоч, може, не зовсім із такою назвою. Втім, головний редактор "Корреспондента" Віталій Сич зауважив, що ймення номінації дали "з іронією".
Кілька іноземців, які потрапили до переліку "номінантів" проекту "Людина року", зобов'язані своїм місцем у ньому також українським виборам і своєю позицією під час подій в Україні.
Отже, "горде" звання "Іноземець року" редакція "Корреспондента" вирішила надати головному російському "піарнику" кандидата Януковича – вихідцеві з Одеси й нинішньому довколакремлівському політтехнологу Глібу Павловському. Той бруд, з яким велася кампанія його кандидата – "заслуга" Павловського. "Працював Павловський відчайдушно, але, як виявилось, неефективно. Втішити політ технолога, очевидно, може лише гонорар", - зазначає видання.
Натомість "Дипломатом року", за версією "Корреспондента", став президент Польщі Олександр Квасьнєвський. "Польський президент став одним з перших міжнародних посередників, котрі викликались врегулювати політичну кризу в Україні, і він, без сумніву, зіграв вирішальну роль у досягненні компромісу", - пише журнал.
Натомість російському президенту Володимиру Путіну втручання в українські внутрішні справи сприяло в отриманні іншої номінації - "Невдаха року". Правда, заради об'єктивності слід зазначити, що не лише наші президентські вибори тут зіграли роль, а й убивство поставленого Кремлем президента Чечні Кадирова, теракти в Москві, вибухи літаків і, нарешті, захоплення школи в Беслані. Плюс до того – уповільнення економічного зростання в Росії.
"Диктатором року" став президент Білорусі Олександр Лукашенко, "Режисером року" – режисер антибушівської документально-публіцистичної стрічки "Фаренгейт 9/11" американець Майкл Мур.
Сам президент Джордж Буш, котрий переміг у впертій боротьбі свого суперника, отримав звання "Президент року". Лауреат Нобелівської премії миру Вангарі Маасарі з Кенії названа "Корреспондентом" "Лауреатом року", а вождь іракських повстанців-шиїтів Муктада Ас-Садр – "Партизаном року". "Новатором року" названо прем'єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона, котрий в минулому році домігся продовження будівництва розділювальної стіни з Палестиною, а також оголосив про вихід ізраїльтян з Гази в 2005 році.
"Спортсменом року" за версією журналу "Корреспондент" названо володаря "Золотого м'яча" Андрія Шевченка. Крім нього, серед домінантів проекту "Людина року" є ще двоє спортсменів – "Ракетка року" Марія Шарапова, яка торік перемогла на Уїмблдонському турнірі, та ще першою з росіянок отримала головний приз Жіночої тенісної асоціації, а також американський велогонщик Ленс Армстронг, який отримав від журналу звання "Переможець року" як перший шестикратний переможець "Тур де Франс".
"Відходом року" і "Втратою року" журнал назвав, відповідно, Георгія Кірпу та Ясіра Арафата, яких не стало минулого року.
Крім Людини року та людей, які відзначилися в Україні й на міжнародній арені, двох втрат року, "Корреспондент" назвав також десятку осіб, які "найбільше здивували редакцію".
Для економії площі подамо лише їх перелік: боксер Віталій Кличко – "Кулак року", чемпіон світу з богатирського багатобор'я Василь Вірастюк – "Силач року", автори хіта Помаранчевої революції "Разом нас багато, нас не подолати" гурт "Гринджоли" – "Заспівувачі року", колишній шеф-редактор служби новин телеканалу "1+1" В'ячеслав Піховшек – "Дезінформатор року", художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, театральний і кіноактор Богдан Ступка – "Актор року".
Керівник виборчого штабу Януковича і колишній "нашоукраїнець" Тарас Чорновіл названий "Перебіжчиком року", представник того ж кандидата в ЦВК Нестор Шуфрич – "Хуліганом року". Сам екс-голова ЦВК Сергій Ківалов став "Калькулятором року".
Лідер гурту "Океан Ельзи" В'ячеслав Вакарчук за активну участь у Помаранчевій революції названий "Агітатором року", екс-губернатор Харківської області Євген Кушнарьов – "Сепаратистом року".
Варто нагадати, що "Людиною року-2002" "Кореспондент" у свій час назвав Леоніда Кучму.
У 2003 році Людьми року за версією "Корреспондента" була пара політиків-антиподів – Віктор Медведчук і Віктор Ющенко.
Через рік номінантом залишився один Віктор. Вже в п'ятницю працівники журналу "Корреспондент" вручили Ющенкові в його офісі диплом "Людини року - 2004".
Неважко простежити, що кожного разу за три роки існування проекту "Людиною року" стає(ють) політик(и). На думку "Корреспондента", це відображає політизованість суспільства.
Втім, зазначають журналісти "Корреспондента", на це звання цьогоріч могли б претендувати і Руслана, і Віталій Кличко, й Андрій Шевченко.
До речі, Руслана Лижичко, чиє ім'я пропущено умисно, також відзначена журналістами. Співачка, чиїй перемозі на минулорічному "Євробаченні" Україна завдячує потужному інформаційному (позитивному!) прориву в Європі, названа "Промоутером року".
Крім вищесказаного, ще й за те, що першою з українських співачок отримала в вересні 2004-го нагороду, яку порівнюють з музичним Оскаром – World Music Awards – за рекордні продажі її дисків в Україні. І яка, теж таки, стала на бік Ющенка після фальсифікації другого туру виборів.
Як зазначив, представляючи проект, головний редактор "Корреспондента", "людина року – це головний ньюсмейкер, який мав найбільший вплив на розвиток країни, незалежно від того, був він позитивним чи негативним".
Підтвердженням тому служить Кучма, який був названий "Людиною року", хоч, за словами Віталія Сича, він тоді "був у центрі скандалу цілий рік" (звинувачення у продажу "Кольчуг", масові антикучмівські виступи).
Втім, проект "Корреспондента" - усе ж таки суб'єктивна думка редакції журналу. Як і будь-який рейтинг, де основним критерієм служать не абсолютні цифри і відсотки, а чинники більш "аморфні".
Звичайно, український "Корреспондент" - не зовсім, м'яко кажучи, аналог авторитетного американського журналу "Тайм" з його "Людиною року".
Це, мабуть, усвідомлює і сам "Корреспондент", у проекті якого, до того ж, в багатьох випадках відбираються не кандидатури на номінації, а навпаки - звання вигадуються під конкретних персон.
Але якщо читачам цікаво, а для самого журналу це виконує роль піар-підтримки, то чому б і ні.
