Наш новий проект:
Інформаційно-розважальний портал Теревені.org
Запрошую всіх!
12 травня 2012 р.
22 лютого 2005 р.
4 лютого 2005 р.
Кабмін
Сьогодні Верховна Рада дала згоду на призначення Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра України. За це проголосувало 373 депутатів – майже всі фракції крім комуністів.
Президент України Віктор Ющенко підписав укази про призначення міністрів:
Прем'єр-міністр: Юлія Тимошенко, БЮТ
Перший віце-прем'єр: Анатолій Кінах, Партія промисловців і підприємців
Віце-прем'єр з євроінтеграції: Олег Рибачук, "Наша Україна", група "Разом"
Віце-прем'єр з гуманітарних питань: Микола Томенко, "Наша Україна", група ПРП
Віце-прем'єр з адмінреформи: Роман Безсмертний
Міністр аграрної політики: Олександр Баранівський, Соцпартія
Міністерство внутрішніх справ України: Юрій Луценко, Соцпартія
Доречі через декілька годин в інтернеті вже з’явився анекдот на цю тему:
Якось міністр внутрішніх справ Юрій Луценко прийшов на свое перше засідання у міністерстві. На ньому була гарна міліцейська фуражка, светр зі значком жовтої "Пори" і терті джинси. В руках він тримав революційний гумовий кийок, що він його відібрав у спецназівця під Адміністрацією президента. Кийок був прикрашений помаранчевими стрічками і наліпкою "Свободу не спинити".
Великі генерали одразу ж відчули деяке внутрішне напруження.
- А от скажіть мені, шановні, - тихо та украдливо почав міністр. - Чи є міліція з народом?
- Ну... Дик.. Адже ж.. Якби ж... - розхвилювалися генерали.
- Я не чую вас! - вигукнув міністр і трахнув кийком по столу.
- Так! - одноголосно відповіли генерали, - Так! Так! Міліція з народом!
- Добре, - схвалив міністр. - А от скажить мені, шановні, що це за фігня? - і Луценко підняв кийок над головою.
Генерали мовчали.
- А я сам відповім на це запитання, - сказав міністр. - Це мій портативний люстратор моделі ПЛ-1. І зараз я буду декого з вас люструвати.
Він клацнув пальцями, і до кабінету занесли десяток металевих щитів.
- Але спочатку ми займемося іншим, - вигукнув міністр. - Я дуже скучів по цьому. Усі взяли щити, та вишукувались від стіни до тієї шафи! Швиденько!
Генерали вишукувалися один біля одного, з-під щитів видно було їх генеральськи "холодильники".
- Як довго я цього чекав, - задоволено сказав міністр, - Зараз я тіпа штурмуватиму Адміністрацію президента, а ви тіпа будете спецназ. І я Вас буду фігачить, а мені за це нічого не буде, бо я міністр а ви казли...
І з криком "Свободу не спинити" він кинувся на щити.
Міністерство економіки: Сергій Терьохін, "Наша Україна", група ПРП
Міністерство закордонних справ: Борис Тарасюк, "Наша Україна", група Народного Руху
Міністерство культури і мистецтв: Оксана Білозір, група "Солідарність"
Міністерство оборони: Анатолій Гриценко, заступник керівника виборчої кампанії Ющенка
Міністерство освіти і науки: Станіслав Ніколаєнко, Соцпартія
Міністерство охорони здоров'я: Микола Поліщук
Міністерство охорони навколишнього природного середовища: Павло Ігнатенко, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство палива та енергетики: Іван Плачков
Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики: В'ячеслав Кириленко, "Наша Україна", група Української народної партії
Міністерство промислової політики: Володимир Шандра, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство транспорту та зв'язку: Євген Червоненко, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство у справах сім'ї, дітей та молоді: Юрій Павленко, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство фінансів: Віктор Пинзеник, "Наша Україна", група ПРП
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій: Давид Жванія, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство юстиції: Роман Зварич, "Наша Україна", група Народного Руху
Також було затверджено губернаторів:
Вінницька область: Олександр Домбровський, мер Вінниці, представляє «Солідарність»
Волинська область: Володимир Бондар, група ПРП, або квота Народної аграрної партії
Дніпропетровська область: представник Народної аграрної партії Сергій Касьянов
Донецька область: Вадим Чупрун, екс-посол в Туркменістані, голова Донецької облради в 1992-94 роках
Житомирська область: Павло Жебрівський, «Наша Україна», «Солідарність»
Закарпатська область: Віктор Балога, «Наша Україна», ПРП
Запорізька область: Юрій Артеменко, «Наша Україна», «Солідарність»
Івано-Франківська область: депутат Роман Ткач («Наша Україна», Народний Рух)
Київська область: Євген Жовтяк, «Наша Україна», група Української народної партії
Кіровоградська область: Єдуард Зейналов
Луганська область: Олексій Данилов, «Яблуко»
Львівська область: Петро Олійник, Народний Рух
Миколаївська область: Садиков Микола
Одеська область: Василь Цушко, СПУ
Полтавська область: Степан Бульба, Соцпартія
Рівненська область: Василь Червоній, «Наша Україна», Українська народна партія
Сумська область: Микола Лаврик, Партія промисловців і підприємців
Тернопільська область: Іван Стойко, Народний Рух
Харківська область: Арсен Аваков, соратник мера Харкова Володимира Шумілкіна
Херсонська область: мер Нової Каховки Борис Силенков
Хмельницька область: Віталій Олуйко
Черкаська область: Олександр Черевко, начальник обласного штабу Ющенка, керівник облуправління НБУ
Чернігівська область: Владислав Атрошенко, «Наша Україна», «Солідарність».
Чернівецька область: Олександр Ткач
Київ: Олександр Омельченко
Севастополь: Сергій Іванов
Президент України Віктор Ющенко підписав укази про призначення міністрів:
Прем'єр-міністр: Юлія Тимошенко, БЮТ
Перший віце-прем'єр: Анатолій Кінах, Партія промисловців і підприємців
Віце-прем'єр з євроінтеграції: Олег Рибачук, "Наша Україна", група "Разом"
Віце-прем'єр з гуманітарних питань: Микола Томенко, "Наша Україна", група ПРП
Віце-прем'єр з адмінреформи: Роман Безсмертний
Міністр аграрної політики: Олександр Баранівський, Соцпартія
Міністерство внутрішніх справ України: Юрій Луценко, Соцпартія
Доречі через декілька годин в інтернеті вже з’явився анекдот на цю тему:
Якось міністр внутрішніх справ Юрій Луценко прийшов на свое перше засідання у міністерстві. На ньому була гарна міліцейська фуражка, светр зі значком жовтої "Пори" і терті джинси. В руках він тримав революційний гумовий кийок, що він його відібрав у спецназівця під Адміністрацією президента. Кийок був прикрашений помаранчевими стрічками і наліпкою "Свободу не спинити".
Великі генерали одразу ж відчули деяке внутрішне напруження.
- А от скажіть мені, шановні, - тихо та украдливо почав міністр. - Чи є міліція з народом?
- Ну... Дик.. Адже ж.. Якби ж... - розхвилювалися генерали.
- Я не чую вас! - вигукнув міністр і трахнув кийком по столу.
- Так! - одноголосно відповіли генерали, - Так! Так! Міліція з народом!
- Добре, - схвалив міністр. - А от скажить мені, шановні, що це за фігня? - і Луценко підняв кийок над головою.
Генерали мовчали.
- А я сам відповім на це запитання, - сказав міністр. - Це мій портативний люстратор моделі ПЛ-1. І зараз я буду декого з вас люструвати.
Він клацнув пальцями, і до кабінету занесли десяток металевих щитів.
- Але спочатку ми займемося іншим, - вигукнув міністр. - Я дуже скучів по цьому. Усі взяли щити, та вишукувались від стіни до тієї шафи! Швиденько!
Генерали вишукувалися один біля одного, з-під щитів видно було їх генеральськи "холодильники".
- Як довго я цього чекав, - задоволено сказав міністр, - Зараз я тіпа штурмуватиму Адміністрацію президента, а ви тіпа будете спецназ. І я Вас буду фігачить, а мені за це нічого не буде, бо я міністр а ви казли...
І з криком "Свободу не спинити" він кинувся на щити.
Міністерство економіки: Сергій Терьохін, "Наша Україна", група ПРП
Міністерство закордонних справ: Борис Тарасюк, "Наша Україна", група Народного Руху
Міністерство культури і мистецтв: Оксана Білозір, група "Солідарність"
Міністерство оборони: Анатолій Гриценко, заступник керівника виборчої кампанії Ющенка
Міністерство освіти і науки: Станіслав Ніколаєнко, Соцпартія
Міністерство охорони здоров'я: Микола Поліщук
Міністерство охорони навколишнього природного середовища: Павло Ігнатенко, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство палива та енергетики: Іван Плачков
Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики: В'ячеслав Кириленко, "Наша Україна", група Української народної партії
Міністерство промислової політики: Володимир Шандра, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство транспорту та зв'язку: Євген Червоненко, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство у справах сім'ї, дітей та молоді: Юрій Павленко, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство фінансів: Віктор Пинзеник, "Наша Україна", група ПРП
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій: Давид Жванія, "Наша Україна", група "Разом"
Міністерство юстиції: Роман Зварич, "Наша Україна", група Народного Руху
Також було затверджено губернаторів:
Вінницька область: Олександр Домбровський, мер Вінниці, представляє «Солідарність»
Волинська область: Володимир Бондар, група ПРП, або квота Народної аграрної партії
Дніпропетровська область: представник Народної аграрної партії Сергій Касьянов
Донецька область: Вадим Чупрун, екс-посол в Туркменістані, голова Донецької облради в 1992-94 роках
Житомирська область: Павло Жебрівський, «Наша Україна», «Солідарність»
Закарпатська область: Віктор Балога, «Наша Україна», ПРП
Запорізька область: Юрій Артеменко, «Наша Україна», «Солідарність»
Івано-Франківська область: депутат Роман Ткач («Наша Україна», Народний Рух)
Київська область: Євген Жовтяк, «Наша Україна», група Української народної партії
Кіровоградська область: Єдуард Зейналов
Луганська область: Олексій Данилов, «Яблуко»
Львівська область: Петро Олійник, Народний Рух
Миколаївська область: Садиков Микола
Одеська область: Василь Цушко, СПУ
Полтавська область: Степан Бульба, Соцпартія
Рівненська область: Василь Червоній, «Наша Україна», Українська народна партія
Сумська область: Микола Лаврик, Партія промисловців і підприємців
Тернопільська область: Іван Стойко, Народний Рух
Харківська область: Арсен Аваков, соратник мера Харкова Володимира Шумілкіна
Херсонська область: мер Нової Каховки Борис Силенков
Хмельницька область: Віталій Олуйко
Черкаська область: Олександр Черевко, начальник обласного штабу Ющенка, керівник облуправління НБУ
Чернігівська область: Владислав Атрошенко, «Наша Україна», «Солідарність».
Чернівецька область: Олександр Ткач
Київ: Олександр Омельченко
Севастополь: Сергій Іванов
23 січня 2005 р.
ПЕРЕМОГА!
Нарешті все завершилось. Сьогодні пройшла інавгурація Ющенка. Спочатку в Верховній Раді, потім на Майдані. На Майдані людей було дуже багато, десь близько 500 тисяч. Я ледве пробився до рогу магазину, що знаходиться через дорогу від Головпоштамту. Там я і простояв увесь час. Фотоапарат у мене нажаль звичайний (не цифровий) тому фото в мене ще немає. А тільки бачити екран, розташований в бік Хрещатику. Звук був не досить гучний тому промову я майже не чув. Після промови я зробив ще декілька фото з батьками і ми пішли додому. Станції метро Хрещатик і Майдан Незалежності були закриті а в Театральну зайти було неможливо тому ми пішли до Університету. По дорозі я бачив одного чоловіка з біло-голубою стрічкою, він йшов в бік Хрещатика. Проходячи повз Будинок Вчителя (будинок Центральної Ради) мій батько припустив, що добре було б якби Адміністрація Президента переїхала в цей будинок. Але навряд таке буде.
Ще до першого туру я побився об заклад зі своїм одногрупником (з Донецька) про те, хто стане президентом. Завтра він мені віддасть 5 гривень :-)
Ще до першого туру я побився об заклад зі своїм одногрупником (з Донецька) про те, хто стане президентом. Завтра він мені віддасть 5 гривень :-)
22 січня 2005 р.
20 січня 2005 р.
Публікації в газетах
Інавгурація Ющенка буде 23 січня в неділю. Колін Пауел, Борис Гризлов та Александер Кваснєвський візьмуть в ній участь. Хав'єр Солана не зможе прибути до Києва.
Ющенко - Президент!!!!
Верховний Суд о 2:40 оголосив про відхилення всіх скарг Януковича. Сьогодні вночі також було надруковано постанову ЦВК в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Вибори нарешті завершились!
Слава Україні!!!!!
Слава Україні!!!!!
19 січня 2005 р.
18 січня 2005 р.
ТАК!
 Додай Україну до своїх інтересів! Зробимо Україну найпопулярнішою державою в жж |
17 січня 2005 р.
Как украинские шпионы изменили судьбу страны
Осенью, когда Киев заполонили демонстрации протеста против фальсифицированных президентских выборов, на загородных базах министерства внутренних дел 28 ноября в 10 часов вечера прозвучал сигнал тревоги.
Более 10 тыс. военнослужащих кинулись к грузовикам. Большинство было в касках, с дубинками и щитами. Три тысячи были вооружены. Многие – в черных масках. По словам их командующего, генерал-лейтенанта Сергея Попкова, через 45 минут были розданы боеприпасы и слезоточивый газ, и они устремились к воротам.
Киев ожидало ужасное столкновение, разгром в советском стиле, способный привести к гражданской войне. Но затем в недрах аппарата безопасности Украины начали разворачиваться странные события.
Когда над митингом на Площади Независимости пошел мокрый снег, среди палаток демонстрантов появился полковник Службы безопасности Украины (СБУ) в штатском. Хотя его учреждение – преемник КГБ, его миссия, говорил он, не направлена против демонстрантов. Она заключалась в том, чтобы помешать мобилизации войск. Он предупредил лидеров оппозиции о готовящемся разгроме.
Одновременно высокопоставленные сотрудники разведки лихорадочно звонили по защищенным телефонным линиям, в одном случае сотрудничая с генералом армии, чтобы убедить МВД повернуть назад.
Были выпущены предупреждения, в которых говорилось, что применение силы против мирных демонстраций незаконно, и если войска МВД войдут в Киев, армия и спецслужбы будут защищать мирных жителей, сообщил один из лидеров оппозиции, ставший очевидцем некоторых разговоров, и Александр Галака, глава службы военной разведки (ГУР), сделавший несколько звонков.
За кулисами глава СБУ генерал-полковник Игорь Смешко координировал некоторые контакты, сообщил начальник управления военной контрразведки генерал-майор Виталий Романченко, который заявил, что он, по приказу главы спецслужбы, велел генералу Попкову остановиться. МВД отменило тревогу.
Подробности этих переговоров дают возможность увидеть скрытый фактор так называемой оранжевой революции, мирных демонстраций, добившихся отмены результатов выборов и изменивших политический курс постсоветского государства.
В ходе кризиса группа офицеров украинской разведки, не пожелавших действовать по плану администрации президента Леонида Кучмы, стремившейся передать власть премьер-министру Виктору Януковичу, начала внутреннюю борьбу. Силовики действовали против этого плана.
Такое редко случается в бывших советских государствах, где спецслужбы часто оказываются наиболее консервативными и безжалостными инструментами государственной власти.
Из интервью с участниками событий – лидерами оппозиции, главами трех разведывательных служб и несколькими их подчиненными, Кучмой, западным дипломатом, членами парламента, министром внутренних дел и командующим войсками МВД – вырисовывается картина того, как действовали силовики.
Офицеры передавали информацию соперникам Кучмы, обеспечивали безопасность лидеров оппозиции и демонстрантов, посылали сигналы о своем нежелании выполнять планы администрации, участвовали в психологической войне с чиновниками, направленной на смягчение реакции властей на демонстрации протеста.
В целом спецслужбы, иногда тайно, иногда публично, иногда противозаконно, действовали, чтобы помешать мошенническому продвижению Януковича, которого ненавидят некоторые генералы. Прямо или косвенно своей деятельностью они поддерживали Виктора Ющенко, который теперь стал президентом.
Многие факторы, способствовавшие революции, которая формировалась вокруг Ющенко, известны. Они включают в себя поддержку со стороны Запада, решимость демонстрантов, деньги богатых украинцев, помощь иностранных активистов, которые содействовали свержению президентов Грузии и Сербии, неожиданную независимость Верховного суда, работу Пятого канала, который Кучме так и не удалось закрыть.
Все эти факторы в какой-то степени повлияли на результат. Ни один из них не представляется решающим. Роль силовиков до конца неизвестна, хотя глава штаба Ющенко Олег Рыбачук назвал ее "очень важным элементом", помогавшим оппозиции "профессионально и системно".
"Они осуществляли это как профилактическую операцию", – заявил он.
Оппозиция внутри СБУ
Поддержка началась не с демонстраций протеста. Задолго до выборов силовики и оппозиция вступили в контакт, а летом Смешко поручил одному из генералов осуществлять связь с Рыбачуком.
СБУ, преемник советского КГБ, с 38 тыс. сотрудников, испортила свою репутацию шантажом, торговлей оружием, связями с российскими спецслужбами и организованной преступностью. Она неоднородна: в ней есть группы, верные разным политическим лагерям, а у некоторых остались связи с прежними московскими хозяевами.
Ее предыдущего главу Леонида Деркача уволили под международным давлением после того, как его обвинили в продаже радиолокационных систем Ираку, против которого действовало эмбарго. В 2003 году Кучма назначил председателем СБУ генерала Смешко, известного прозападными взглядами кадрового офицера военной разведки. Ранее генерал работал в посольствах в Вашингтоне и Цюрихе, и шаг Кучмы был воспринят как попытка смягчить отношения с Западом.
Некоторые силовики, действовавшие против фальсифицированных выборов и сопротивлявшиеся разгрому, входят в окружение генерала Смешко и на протяжении своих карьер работали в странах Запада или осуществляли связь с западными правительствами.
По словам Рыбачука, у него установились контакты с несколькими сотрудниками СБУ, и они встречались регулярно, иногда – по ночам. Офицеры передавали ему информацию и документы, касающиеся Кучмы, через них были получены многие материалы, которые оппозиция использовала в ходе своей кампании в СМИ.
Было ли это сотрудничество результатом совпадения политических целей или это следствие прагматизма силовиков, понимавших, что перспективы Ющенко велики, остается предметом споров. Юлия Тимошенко, союзница Ющенко, заявила, что многие сотрудники СБУ, включая Смешко, просто сделали свои ставки. "Это была очень сложная игра", – сказала она.
Рыбачук понимает это иначе. "Они действительно наши сторонники, – заявил он. – Они рисковали жизнью и карьерой".
Сами офицеры говорят о разных мотивах.
Один из них, по мнению генерал-лейтенанта Игоря Дрижчаного, возглавляющего юридическое управление СБУ, был простым. "Мы всегда говорили о своем желании предотвратить кровопролитие", – заявил он.
Но есть признаки того, что у некоторых офицеров было желание блокировать Януковича. Янукович, который два года был премьер-министром, хорошо известен. По словам некоторых офицеров СБУ, премьер ранее был осужден за грабеж и избиение и тесно связан с коррумпированными бизнесменами из восточных областей, которые скупили многие богатства Украины, а потому они не хотели видеть Януковича на посту президента, особенно в результате махинаций.
Сотрудники СБУ и Рыбачук заявили также, что примерно за неделю до выборов, 21 ноября, личная встреча с Януковичем вызвала у Смешко такое отвращение, что он подал заявление об отставке и поклялся никогда не работать с премьером.
Кучма не принял отставку, сказав главному шпиону, что, если он уйдет, на его место будет назначен генерал, верный Януковичу, и возникнет риск кровопролития, сообщили Смешко и Кучма.
Трудно сказать, был ли президент в этом уверен или просто манипулировал Смешко, чтобы избежать нестабильности в канун выборов. Но шпион остался работать.
Сигналы
Недовольство силовиков кандидатурой Януковича усилилось 21 ноября, когда предварительные результаты свидетельствовали о том, что премьер побеждает, но благодаря масштабным махинациям.
Руководство СБУ собралось в кабинете Смешко. Среди присутствующих были генерал Романченко, генерал Дрижчаный, генерал-майор Александр Сарнатский, возглавляющий администрацию СБУ, и полковник Валерий Кондратюк, отвечающий за связь с иностранными разведками.
Они рассмотрели вопрос о громкой отставке, но решили попытаться предотвратить столкновение и бороться изнутри. "Сегодня мы можем спасти лицо и погоны, а можем попытаться спасти страну", – вспоминают слова главного шпиона Романченко и Сарнатский.
Знал ли Кучма в этот момент о позиции и действиях руководства СБУ, неизвестно. По словам офицеров СБУ, учитывая наличие соперничающих группировок и проникновение в спецслужбу российских агентов, частично об их работе наверняка было известно.
В Киеве царила напряженность. 21 ноября, когда начались демонстрации протеста, у оппозиции были деньги и организационные структуры, необходимые для длительного гражданского неповиновения. Генерал Попков заявил, что знал об этом, и назначил учения с участием 15 тыс. военнослужащих в столице и ее окрестностях. Он направил несколько тысяч человек на баррикады и посты у правительственных зданий и оставил в резерве более 10 тыс.
Правительство быстро попыталось включить руководство разведки в картину государственной солидарности. 22 ноября прокуратура выступила с заявлением, в котором упрекала оппозицию за организацию митингов. Она заявила, что власти и СБУ готовы "решительно положить конец любому беззаконию".
По словам генерала Смешко, он был в ярости и позвонил прокурору, чтобы сказать ему, что он не имеет права говорить от имени СБУ. "Это была фальсификация", – заявил он. СБУ ответила заявлением, в котором говорилось, что она не согласна с прокурором, что граждане имеют право на политические свободы, а политические проблемы должны решать исключительно мирными способами.
Это был явный раскол в правоохранительных структурах Украины и предзнаменование.
24 ноября, когда избирательная комиссия собралась на заседание, чтобы официально объявить о победе Януковича, Киев был блокирован, и даже Кучма не мог работать в своем офисе.
Он созвал совещание за городом, где его правительство отпраздновало свою победу, а некоторые политики заявили, что, если толпа продолжит блокировать правительственные здания, ее должны разогнать войска, сообщили трое участников совещания.
Генерал Смешко ничем себя не проявлял, но его служба нанесла удар из-за угла.
В то время как избирательная комиссия обсуждала победу Януковича, новостной сайт "Украинская правда" обнародовал записи телефонных разговоров между членами штаба Януковича.
Они обсуждали планы по фальсификации выборов, включая вбрасывание дополнительных бюллетеней. Один из разговоров произошел в ночь после выборов между менеджером кампании Юрием Левенцом и человеком по имени Валерий.
Валерий: У нас отрицательный результат.
Левенец: Что ты имеешь в виду?
Валерий: 48,37 за оппозицию, 47,64 за нас.
Затем Валерий добавил: "Мы договорились о разнице в 3-3,5% в нашу пользу. Мы готовим таблицу. Вы получите ее по факсу".
Победу Януковича обеспечили 2,9% голосов. В интервью Рыбачук сказал, что передал записи в "Правду" после того, как получил их от СБУ, которая прослушивала штаб Януковича.
Смешко отказался обсуждать эти пленки. "Официально СБУ не имела никакого отношения к слежке за сотрудниками штаба Януковича, – заявил он. – Ведение подобной записи в нашей стране законно только с разрешения суда. Больше я ничего не скажу".
Но один из силовиков на условиях анонимности признал, что слежка велась, но для Смешко это слишком деликатный вопрос. "Те, кто это сделал, не мечтали стать героями, – сказал он. – Они всего лишь хотели предотвратить фальсификацию выборов".
Вскоре после публикации записей Смешко покинул совещание у Кучмы и отправился на явку СБУ для тайной встречи с Ющенко.
Эта встреча носила парадоксальный оттенок. Ющенко, едва не ставший инвалидом после летнего отравления диоксином, публично говорил о связи между отравлением и встречей со Смешко и еще одним генералом СБУ.
Теперь он хотел новой встречи. Они встретились в маленькой комнате за желтыми шторами и ели фрукты. На встрече присутствовали генералы Смешко, Сарматский и Романченко, Ющенко, Рыбачук и еще один союзник Ющенко. По словам обеих сторон, было заключено два соглашения.
Ющенко попросил усилить безопасность его штаба. Смешко согласился предоставить ему восемь специалистов из антитеррористического подразделения "Альфа" и организовать охрану штаба бывшими сотрудниками СБУ.
Они также договорились о том, что СБУ публично продемонстрирует, что стоит на стороне закона, а не одного из кандидатов, и это подразумевало, что спецслужба не хочет злоупотреблять властью ради премьера.
По окончании встречи Ющенко, который любительски занимается живописью, подарил Смешко свой пейзаж. Главный шпион и лидер оппозиции обнялись.
Вернувшись в здание СБУ, Смешко и силовики решили, что для того, чтобы послать обществу сигнал, офицеры прочтут демонстрантам заявление. На следующий вечер, 25 ноября, Ющенко появился с пятью сотрудниками СБУ.
Их заявление косвенно, но явно поддерживало оппозицию. В нем выражалось беспокойство по поводу адекватности результатов выборов и содержалось обращение к Верховному суду, который только что объявил, что рассмотрит жалобы по поводу махинаций. Офицеры призывали судей к объективности.
Затем они обратились к милиции и солдатам. "Не забывайте, что ваш долг служить народу, – говорилось в заявлении. – СБУ считает своей главной задачей защиту людей вне зависимости от источника угрозы. Будьте с нами!"
Это был редкий момент для офицеров, привыкших к анонимности, он показал, насколько глубоки оппозиционные настроения в украинском обществе. В ходе интервью двум офицерам – генералу-лейтенанту в резерве Александру Скибинецкому и генералу-лейтенанту в отставке Александру Скипальскому – был задан вопрос, повлияли ли на их решение их семьи.
"Наши жены были на площади", – заявил Скибинецкий.
Скипальский сказал: "Моя жена. И дочь тоже".
Похоже, сигнал возымел нужный эффект. На следующий день к демонстрантам присоединились курсанты Академии МВД, которые строем пришли на баррикады, чтобы убедить других офицеров присоединиться к ним. Некоторые пришли с цветами.
Битва за Кучму
Корабль государственной власти дал течь. 27 ноября Кучма вызвал Смешко на совещание в правительственный поселок в пригороде Киева.
В зале заседаний находились Янукович, политики из поддерживающих его восточных областей и глава МВД Микола Билоконь, верный Кучме и не делающий тайны из своей поддержки премьера.
Янукович напустился на Кучму, спрашивая, предал ли он его, сообщили четверо участников совещания. Затем последовали требования: назначить дату инаугурации, объявить чрезвычайное положение, разблокировать правительственные здания.
Кучма говорил со своим протеже ледяным тоном. "Вы слишком осмелели, Виктор Федорович, если говорите со мной таким образом, – сказал он, по словам Билоконя и Смешко. – Вам бы стоило показать свою храбрость на Площади Независимости".
Смешко вмешался, чтобы рассказать о том, как оценивает ситуацию СБУ, и предупредил премьера, что мало кто из украинских военных, если будет такой приказ, станет воевать с народом. Он сказал, что даже если солдаты выполнят приказ, разгрома не получится, так как демонстранты окажут сопротивление. Потом он обратился к Януковичу.
"Виктор Федорович, если вы готовы на чрезвычайное положение, вы можете отдать приказ, – сказал он. – Вот Билоконь. Глава МВД. Вы, как глава правительства, прикажете ему разблокировать здания? Вы это сделаете?"
Янукович молчал. Смешко ждал. "Вы ответили, – сказал он. – Вы этого не сделаете. Давайте не говорить чепухи. В применении силы нет смысла".
Кучма вышел позвонить и вернулся со съемочной группой государственного телевидения. Янукович швырнул авторучку и ушел.
Позиция правительства была сформулирована: военного положения не будет. О ней официально объявили на следующий день, 28 ноября, когда Совет по национальной безопасности и обороне проголосовал за урегулирование кризиса мирным путем.
"Это было ключевое решение, – заявил впоследствии Кучма. – Я понимал, что в этих условиях означает разблокирование правительственных зданий силовыми методами. Этого нельзя было сделать без кровопролития".
Против разгрома
Хотя Совет, казалось, достиг консенсуса, оставалась вероятность разгрома, либо в ответ на провокацию со стороны оппозиции, либо в качестве тайного плана.
Эмоции в Киеве то усиливались, то ослабевали, и через несколько часов после заседания Совета они вновь усилились, когда Тимошенко предупредила демонстрантов о возможной попытке разблокирования правительственных зданий. Она призвала людей защитить их.
Командующий внутренними войсками генерал Попков заявил, что его проинформировали о словах Тимошенко и реакции толпы, и он объявил тревогу. Началась мобилизация.
Что и почему за этим последовало, остается неясным, равно как и то, кто отдал приказ и какими средствами. Попков утверждает, что он один организовал точно рассчитанный блеф и был уверен, что его сигнал тут же заметят.
Показав мобильный телефон, он заявил: "Я умышленно отдал приказ по этому телефону, зная, что его прослушивают".
Прослушивался ли телефон Попкова, неизвестно. Но Романченко заявил, что его агенты в частях МВД наблюдали за приготовлениями. Офицеры СБУ утверждают, что их агенты в центре связи МВД слышали обмен радиосообщениями по поводу подготовки к выступлению. Затем начался бедлам, или война нервов.
Сообщения о тревоге были переданы командованию СБУ, которое проинформировало оппозицию, своих офицеров на Площади Независимости и американское посольство.
Представители оппозиции позвонили американскому послу Джону Хербсту, который позвонил зятю Кучмы Виктору Пинчуку, чтобы выяснить, что происходит, сообщил Пинчук. По словам Пинчука, он позвонил главе администрации Кучмы Медведчуку, который позвонил домой министру внутренних дел. Билоконь сказал, что он не знает, что происходит. "Я действительно забеспокоился, – заявил в интервью Билоконь. – Как был отдан приказ без моего ведома?"
Вскоре госсекретарь Колин Пауэлл позвонил Кучме, который не взял трубку.
В СБУ между тем шла мобилизация. Несколько сот офицеров разведки уже находились среди демонстрантов. Некоторые делали вид, что они сами демонстранты. Специальные группы вели съемку толпы скрытой камерой. На крышах сидели снайперы. Антитеррористические группы прятались в близлежащих квартирах и грузовиках без номеров. Группы в грузовиках колесили по Киеву, пытаясь определить направление движения войск.
Среди палаток полковник СБУ, на протяжении недели осуществлявший связь с организаторами демонстраций, предупредил их о подходе войск.
Следующей его задачей было встретить войска на подходе и предупредить офицеров, что разгром без письменного приказа является незаконным. По его словам, он также планировал предупредить их, что подразделения СБУ ведут наблюдение за Киевом и все действия будут сниматься на видео, а затем будут представлены в виде доказательств.
Страх был сильным, отметил он. Некоторые офицеры вспоминали о разгроме демонстрации в Пекине в 1989 году. Другие думали о румынской революции 1989, в ходе которой после того, как войска открыли огонь по демонстрантам, народ оказал сопротивление, завершившееся убийством президента Чаушеску и его жены.
"Мы не могли поверить, что кому-то может прийти в голову пролить первую каплю крови, которая станет детонатором большого взрыва, – заявил полковник, заместитель начальника антитеррористических сил Украины, публиковать имя которого запрещено законом. – Из-за этого в стране могла начаться гражданская война. Мы искренне готовились сделать все, что в наших силах, для ее предотвращения".
В то время как все стороны требовали информации и преимуществ, силовики и Тимошенко встретились в здании службы военной разведки (ГУР).
Среди них были Галака, Дрижчаный, Кондратюк и Романченко, который, по его словам, позвонил в СБУ, чтобы получить инструкции. "Смешко велел мне позвонить Попкову и узнать, почему была объявлена тревога", – заявил он.
Глава контрразведки затем позвонил военачальнику, которого знал много лет, и спросил о причинах тревоги. "Он заявил, что это его решение, – сказал Романченко. – Я сказал генералу Попкову, что для поднятия войск по тревоге требуется письменный приказ, а поскольку этого приказа у него нет, он должен вернуть войска в казармы".
Смешко тем временем позвонил Билоконю, который потребовал гарантий, что оппозиция не будет захватывать здания, заявили оба участника разговора. Смешко перезвонил ему и дал такие гарантии, взяв ответственность на себя в случае, если здания будут захвачены.
По словам других офицеров, примерно через час начальник штаба армии генерал-полковник Александр Петрюк приехал в здание Службы военной разведки. Офицер разведки попросил его о помощи. Он сказал, что армия не будет развернута на территории Украины.
По словам Тимошенко, она с удивлением наблюдала за тем, как силовики, а потом и Петрюк звонят и предупреждают МВД, "что они на стороне народа и защитят людей, и МВД, если его войска войдут в город, придется иметь дело не только с безоружными людьми, но и армией" и спецназом разведывательных служб.
В конце концов Попков сдался. "Он сказал, что выполняет приказы, а не является главным действующим лицом", – сообщила Тимошенко. Сначала грузовики остановились на шоссе. Потом прозвучал отбой тревоги.
Поскольку этой ночью было сделано множество телефонных звонков, трудно сказать, какой из них оказался решающим. Скорее всего, речь идет о кумулятивном эффекте.
Хотя рассказы разных людей о мобилизации во многом совпадают, остаются без ответа важные вопросы. Кто отдал приказ об объявлении тревоги? Кто отозвал войска?
Генерал Попков заявил, что в обоих случаях это было его единоличное решение, но силовик, оппозиция и западный дипломат называют это абсурдом. "То, что он сделал, не было учениями", – заявил Галака.
Полномочия отдать такой приказ имели только три человека: Кучма, Янукович и Медведчук. Кучма отрицает свою роль. Янукович и Медведчук не откликнулись на просьбы об интервью.
По словам Тимошенко, она стала очевидцем поворотного момента. Когда силовики добились отмены тревоги, администрация поняла, что не только она имеет влияние на последнего гаранта власти: людей под ружьем.
После мирного восстания в Грузии в 2003 году, в ходе которого свержение Эдуарда Шеварднадзе осуществилось не без помощи властей, она, по ее словам, завидовала стране, где офицеры оказались готовыми противостоять коррумпированной власти.
"Я всегда думала, что все наши генералы верны Кучме и прагматичны, – сказала она. – Но я сделала неожиданное открытие. У нас есть генералы, которые стоят на стороне народа".
К. Джей Чиверс, The New York Times
Более 10 тыс. военнослужащих кинулись к грузовикам. Большинство было в касках, с дубинками и щитами. Три тысячи были вооружены. Многие – в черных масках. По словам их командующего, генерал-лейтенанта Сергея Попкова, через 45 минут были розданы боеприпасы и слезоточивый газ, и они устремились к воротам.
Киев ожидало ужасное столкновение, разгром в советском стиле, способный привести к гражданской войне. Но затем в недрах аппарата безопасности Украины начали разворачиваться странные события.
Когда над митингом на Площади Независимости пошел мокрый снег, среди палаток демонстрантов появился полковник Службы безопасности Украины (СБУ) в штатском. Хотя его учреждение – преемник КГБ, его миссия, говорил он, не направлена против демонстрантов. Она заключалась в том, чтобы помешать мобилизации войск. Он предупредил лидеров оппозиции о готовящемся разгроме.
Одновременно высокопоставленные сотрудники разведки лихорадочно звонили по защищенным телефонным линиям, в одном случае сотрудничая с генералом армии, чтобы убедить МВД повернуть назад.
Были выпущены предупреждения, в которых говорилось, что применение силы против мирных демонстраций незаконно, и если войска МВД войдут в Киев, армия и спецслужбы будут защищать мирных жителей, сообщил один из лидеров оппозиции, ставший очевидцем некоторых разговоров, и Александр Галака, глава службы военной разведки (ГУР), сделавший несколько звонков.
За кулисами глава СБУ генерал-полковник Игорь Смешко координировал некоторые контакты, сообщил начальник управления военной контрразведки генерал-майор Виталий Романченко, который заявил, что он, по приказу главы спецслужбы, велел генералу Попкову остановиться. МВД отменило тревогу.
Подробности этих переговоров дают возможность увидеть скрытый фактор так называемой оранжевой революции, мирных демонстраций, добившихся отмены результатов выборов и изменивших политический курс постсоветского государства.
В ходе кризиса группа офицеров украинской разведки, не пожелавших действовать по плану администрации президента Леонида Кучмы, стремившейся передать власть премьер-министру Виктору Януковичу, начала внутреннюю борьбу. Силовики действовали против этого плана.
Такое редко случается в бывших советских государствах, где спецслужбы часто оказываются наиболее консервативными и безжалостными инструментами государственной власти.
Из интервью с участниками событий – лидерами оппозиции, главами трех разведывательных служб и несколькими их подчиненными, Кучмой, западным дипломатом, членами парламента, министром внутренних дел и командующим войсками МВД – вырисовывается картина того, как действовали силовики.
Офицеры передавали информацию соперникам Кучмы, обеспечивали безопасность лидеров оппозиции и демонстрантов, посылали сигналы о своем нежелании выполнять планы администрации, участвовали в психологической войне с чиновниками, направленной на смягчение реакции властей на демонстрации протеста.
В целом спецслужбы, иногда тайно, иногда публично, иногда противозаконно, действовали, чтобы помешать мошенническому продвижению Януковича, которого ненавидят некоторые генералы. Прямо или косвенно своей деятельностью они поддерживали Виктора Ющенко, который теперь стал президентом.
Многие факторы, способствовавшие революции, которая формировалась вокруг Ющенко, известны. Они включают в себя поддержку со стороны Запада, решимость демонстрантов, деньги богатых украинцев, помощь иностранных активистов, которые содействовали свержению президентов Грузии и Сербии, неожиданную независимость Верховного суда, работу Пятого канала, который Кучме так и не удалось закрыть.
Все эти факторы в какой-то степени повлияли на результат. Ни один из них не представляется решающим. Роль силовиков до конца неизвестна, хотя глава штаба Ющенко Олег Рыбачук назвал ее "очень важным элементом", помогавшим оппозиции "профессионально и системно".
"Они осуществляли это как профилактическую операцию", – заявил он.
Оппозиция внутри СБУ
Поддержка началась не с демонстраций протеста. Задолго до выборов силовики и оппозиция вступили в контакт, а летом Смешко поручил одному из генералов осуществлять связь с Рыбачуком.
СБУ, преемник советского КГБ, с 38 тыс. сотрудников, испортила свою репутацию шантажом, торговлей оружием, связями с российскими спецслужбами и организованной преступностью. Она неоднородна: в ней есть группы, верные разным политическим лагерям, а у некоторых остались связи с прежними московскими хозяевами.
Ее предыдущего главу Леонида Деркача уволили под международным давлением после того, как его обвинили в продаже радиолокационных систем Ираку, против которого действовало эмбарго. В 2003 году Кучма назначил председателем СБУ генерала Смешко, известного прозападными взглядами кадрового офицера военной разведки. Ранее генерал работал в посольствах в Вашингтоне и Цюрихе, и шаг Кучмы был воспринят как попытка смягчить отношения с Западом.
Некоторые силовики, действовавшие против фальсифицированных выборов и сопротивлявшиеся разгрому, входят в окружение генерала Смешко и на протяжении своих карьер работали в странах Запада или осуществляли связь с западными правительствами.
По словам Рыбачука, у него установились контакты с несколькими сотрудниками СБУ, и они встречались регулярно, иногда – по ночам. Офицеры передавали ему информацию и документы, касающиеся Кучмы, через них были получены многие материалы, которые оппозиция использовала в ходе своей кампании в СМИ.
Было ли это сотрудничество результатом совпадения политических целей или это следствие прагматизма силовиков, понимавших, что перспективы Ющенко велики, остается предметом споров. Юлия Тимошенко, союзница Ющенко, заявила, что многие сотрудники СБУ, включая Смешко, просто сделали свои ставки. "Это была очень сложная игра", – сказала она.
Рыбачук понимает это иначе. "Они действительно наши сторонники, – заявил он. – Они рисковали жизнью и карьерой".
Сами офицеры говорят о разных мотивах.
Один из них, по мнению генерал-лейтенанта Игоря Дрижчаного, возглавляющего юридическое управление СБУ, был простым. "Мы всегда говорили о своем желании предотвратить кровопролитие", – заявил он.
Но есть признаки того, что у некоторых офицеров было желание блокировать Януковича. Янукович, который два года был премьер-министром, хорошо известен. По словам некоторых офицеров СБУ, премьер ранее был осужден за грабеж и избиение и тесно связан с коррумпированными бизнесменами из восточных областей, которые скупили многие богатства Украины, а потому они не хотели видеть Януковича на посту президента, особенно в результате махинаций.
Сотрудники СБУ и Рыбачук заявили также, что примерно за неделю до выборов, 21 ноября, личная встреча с Януковичем вызвала у Смешко такое отвращение, что он подал заявление об отставке и поклялся никогда не работать с премьером.
Кучма не принял отставку, сказав главному шпиону, что, если он уйдет, на его место будет назначен генерал, верный Януковичу, и возникнет риск кровопролития, сообщили Смешко и Кучма.
Трудно сказать, был ли президент в этом уверен или просто манипулировал Смешко, чтобы избежать нестабильности в канун выборов. Но шпион остался работать.
Сигналы
Недовольство силовиков кандидатурой Януковича усилилось 21 ноября, когда предварительные результаты свидетельствовали о том, что премьер побеждает, но благодаря масштабным махинациям.
Руководство СБУ собралось в кабинете Смешко. Среди присутствующих были генерал Романченко, генерал Дрижчаный, генерал-майор Александр Сарнатский, возглавляющий администрацию СБУ, и полковник Валерий Кондратюк, отвечающий за связь с иностранными разведками.
Они рассмотрели вопрос о громкой отставке, но решили попытаться предотвратить столкновение и бороться изнутри. "Сегодня мы можем спасти лицо и погоны, а можем попытаться спасти страну", – вспоминают слова главного шпиона Романченко и Сарнатский.
Знал ли Кучма в этот момент о позиции и действиях руководства СБУ, неизвестно. По словам офицеров СБУ, учитывая наличие соперничающих группировок и проникновение в спецслужбу российских агентов, частично об их работе наверняка было известно.
В Киеве царила напряженность. 21 ноября, когда начались демонстрации протеста, у оппозиции были деньги и организационные структуры, необходимые для длительного гражданского неповиновения. Генерал Попков заявил, что знал об этом, и назначил учения с участием 15 тыс. военнослужащих в столице и ее окрестностях. Он направил несколько тысяч человек на баррикады и посты у правительственных зданий и оставил в резерве более 10 тыс.
Правительство быстро попыталось включить руководство разведки в картину государственной солидарности. 22 ноября прокуратура выступила с заявлением, в котором упрекала оппозицию за организацию митингов. Она заявила, что власти и СБУ готовы "решительно положить конец любому беззаконию".
По словам генерала Смешко, он был в ярости и позвонил прокурору, чтобы сказать ему, что он не имеет права говорить от имени СБУ. "Это была фальсификация", – заявил он. СБУ ответила заявлением, в котором говорилось, что она не согласна с прокурором, что граждане имеют право на политические свободы, а политические проблемы должны решать исключительно мирными способами.
Это был явный раскол в правоохранительных структурах Украины и предзнаменование.
24 ноября, когда избирательная комиссия собралась на заседание, чтобы официально объявить о победе Януковича, Киев был блокирован, и даже Кучма не мог работать в своем офисе.
Он созвал совещание за городом, где его правительство отпраздновало свою победу, а некоторые политики заявили, что, если толпа продолжит блокировать правительственные здания, ее должны разогнать войска, сообщили трое участников совещания.
Генерал Смешко ничем себя не проявлял, но его служба нанесла удар из-за угла.
В то время как избирательная комиссия обсуждала победу Януковича, новостной сайт "Украинская правда" обнародовал записи телефонных разговоров между членами штаба Януковича.
Они обсуждали планы по фальсификации выборов, включая вбрасывание дополнительных бюллетеней. Один из разговоров произошел в ночь после выборов между менеджером кампании Юрием Левенцом и человеком по имени Валерий.
Валерий: У нас отрицательный результат.
Левенец: Что ты имеешь в виду?
Валерий: 48,37 за оппозицию, 47,64 за нас.
Затем Валерий добавил: "Мы договорились о разнице в 3-3,5% в нашу пользу. Мы готовим таблицу. Вы получите ее по факсу".
Победу Януковича обеспечили 2,9% голосов. В интервью Рыбачук сказал, что передал записи в "Правду" после того, как получил их от СБУ, которая прослушивала штаб Януковича.
Смешко отказался обсуждать эти пленки. "Официально СБУ не имела никакого отношения к слежке за сотрудниками штаба Януковича, – заявил он. – Ведение подобной записи в нашей стране законно только с разрешения суда. Больше я ничего не скажу".
Но один из силовиков на условиях анонимности признал, что слежка велась, но для Смешко это слишком деликатный вопрос. "Те, кто это сделал, не мечтали стать героями, – сказал он. – Они всего лишь хотели предотвратить фальсификацию выборов".
Вскоре после публикации записей Смешко покинул совещание у Кучмы и отправился на явку СБУ для тайной встречи с Ющенко.
Эта встреча носила парадоксальный оттенок. Ющенко, едва не ставший инвалидом после летнего отравления диоксином, публично говорил о связи между отравлением и встречей со Смешко и еще одним генералом СБУ.
Теперь он хотел новой встречи. Они встретились в маленькой комнате за желтыми шторами и ели фрукты. На встрече присутствовали генералы Смешко, Сарматский и Романченко, Ющенко, Рыбачук и еще один союзник Ющенко. По словам обеих сторон, было заключено два соглашения.
Ющенко попросил усилить безопасность его штаба. Смешко согласился предоставить ему восемь специалистов из антитеррористического подразделения "Альфа" и организовать охрану штаба бывшими сотрудниками СБУ.
Они также договорились о том, что СБУ публично продемонстрирует, что стоит на стороне закона, а не одного из кандидатов, и это подразумевало, что спецслужба не хочет злоупотреблять властью ради премьера.
По окончании встречи Ющенко, который любительски занимается живописью, подарил Смешко свой пейзаж. Главный шпион и лидер оппозиции обнялись.
Вернувшись в здание СБУ, Смешко и силовики решили, что для того, чтобы послать обществу сигнал, офицеры прочтут демонстрантам заявление. На следующий вечер, 25 ноября, Ющенко появился с пятью сотрудниками СБУ.
Их заявление косвенно, но явно поддерживало оппозицию. В нем выражалось беспокойство по поводу адекватности результатов выборов и содержалось обращение к Верховному суду, который только что объявил, что рассмотрит жалобы по поводу махинаций. Офицеры призывали судей к объективности.
Затем они обратились к милиции и солдатам. "Не забывайте, что ваш долг служить народу, – говорилось в заявлении. – СБУ считает своей главной задачей защиту людей вне зависимости от источника угрозы. Будьте с нами!"
Это был редкий момент для офицеров, привыкших к анонимности, он показал, насколько глубоки оппозиционные настроения в украинском обществе. В ходе интервью двум офицерам – генералу-лейтенанту в резерве Александру Скибинецкому и генералу-лейтенанту в отставке Александру Скипальскому – был задан вопрос, повлияли ли на их решение их семьи.
"Наши жены были на площади", – заявил Скибинецкий.
Скипальский сказал: "Моя жена. И дочь тоже".
Похоже, сигнал возымел нужный эффект. На следующий день к демонстрантам присоединились курсанты Академии МВД, которые строем пришли на баррикады, чтобы убедить других офицеров присоединиться к ним. Некоторые пришли с цветами.
Битва за Кучму
Корабль государственной власти дал течь. 27 ноября Кучма вызвал Смешко на совещание в правительственный поселок в пригороде Киева.
В зале заседаний находились Янукович, политики из поддерживающих его восточных областей и глава МВД Микола Билоконь, верный Кучме и не делающий тайны из своей поддержки премьера.
Янукович напустился на Кучму, спрашивая, предал ли он его, сообщили четверо участников совещания. Затем последовали требования: назначить дату инаугурации, объявить чрезвычайное положение, разблокировать правительственные здания.
Кучма говорил со своим протеже ледяным тоном. "Вы слишком осмелели, Виктор Федорович, если говорите со мной таким образом, – сказал он, по словам Билоконя и Смешко. – Вам бы стоило показать свою храбрость на Площади Независимости".
Смешко вмешался, чтобы рассказать о том, как оценивает ситуацию СБУ, и предупредил премьера, что мало кто из украинских военных, если будет такой приказ, станет воевать с народом. Он сказал, что даже если солдаты выполнят приказ, разгрома не получится, так как демонстранты окажут сопротивление. Потом он обратился к Януковичу.
"Виктор Федорович, если вы готовы на чрезвычайное положение, вы можете отдать приказ, – сказал он. – Вот Билоконь. Глава МВД. Вы, как глава правительства, прикажете ему разблокировать здания? Вы это сделаете?"
Янукович молчал. Смешко ждал. "Вы ответили, – сказал он. – Вы этого не сделаете. Давайте не говорить чепухи. В применении силы нет смысла".
Кучма вышел позвонить и вернулся со съемочной группой государственного телевидения. Янукович швырнул авторучку и ушел.
Позиция правительства была сформулирована: военного положения не будет. О ней официально объявили на следующий день, 28 ноября, когда Совет по национальной безопасности и обороне проголосовал за урегулирование кризиса мирным путем.
"Это было ключевое решение, – заявил впоследствии Кучма. – Я понимал, что в этих условиях означает разблокирование правительственных зданий силовыми методами. Этого нельзя было сделать без кровопролития".
Против разгрома
Хотя Совет, казалось, достиг консенсуса, оставалась вероятность разгрома, либо в ответ на провокацию со стороны оппозиции, либо в качестве тайного плана.
Эмоции в Киеве то усиливались, то ослабевали, и через несколько часов после заседания Совета они вновь усилились, когда Тимошенко предупредила демонстрантов о возможной попытке разблокирования правительственных зданий. Она призвала людей защитить их.
Командующий внутренними войсками генерал Попков заявил, что его проинформировали о словах Тимошенко и реакции толпы, и он объявил тревогу. Началась мобилизация.
Что и почему за этим последовало, остается неясным, равно как и то, кто отдал приказ и какими средствами. Попков утверждает, что он один организовал точно рассчитанный блеф и был уверен, что его сигнал тут же заметят.
Показав мобильный телефон, он заявил: "Я умышленно отдал приказ по этому телефону, зная, что его прослушивают".
Прослушивался ли телефон Попкова, неизвестно. Но Романченко заявил, что его агенты в частях МВД наблюдали за приготовлениями. Офицеры СБУ утверждают, что их агенты в центре связи МВД слышали обмен радиосообщениями по поводу подготовки к выступлению. Затем начался бедлам, или война нервов.
Сообщения о тревоге были переданы командованию СБУ, которое проинформировало оппозицию, своих офицеров на Площади Независимости и американское посольство.
Представители оппозиции позвонили американскому послу Джону Хербсту, который позвонил зятю Кучмы Виктору Пинчуку, чтобы выяснить, что происходит, сообщил Пинчук. По словам Пинчука, он позвонил главе администрации Кучмы Медведчуку, который позвонил домой министру внутренних дел. Билоконь сказал, что он не знает, что происходит. "Я действительно забеспокоился, – заявил в интервью Билоконь. – Как был отдан приказ без моего ведома?"
Вскоре госсекретарь Колин Пауэлл позвонил Кучме, который не взял трубку.
В СБУ между тем шла мобилизация. Несколько сот офицеров разведки уже находились среди демонстрантов. Некоторые делали вид, что они сами демонстранты. Специальные группы вели съемку толпы скрытой камерой. На крышах сидели снайперы. Антитеррористические группы прятались в близлежащих квартирах и грузовиках без номеров. Группы в грузовиках колесили по Киеву, пытаясь определить направление движения войск.
Среди палаток полковник СБУ, на протяжении недели осуществлявший связь с организаторами демонстраций, предупредил их о подходе войск.
Следующей его задачей было встретить войска на подходе и предупредить офицеров, что разгром без письменного приказа является незаконным. По его словам, он также планировал предупредить их, что подразделения СБУ ведут наблюдение за Киевом и все действия будут сниматься на видео, а затем будут представлены в виде доказательств.
Страх был сильным, отметил он. Некоторые офицеры вспоминали о разгроме демонстрации в Пекине в 1989 году. Другие думали о румынской революции 1989, в ходе которой после того, как войска открыли огонь по демонстрантам, народ оказал сопротивление, завершившееся убийством президента Чаушеску и его жены.
"Мы не могли поверить, что кому-то может прийти в голову пролить первую каплю крови, которая станет детонатором большого взрыва, – заявил полковник, заместитель начальника антитеррористических сил Украины, публиковать имя которого запрещено законом. – Из-за этого в стране могла начаться гражданская война. Мы искренне готовились сделать все, что в наших силах, для ее предотвращения".
В то время как все стороны требовали информации и преимуществ, силовики и Тимошенко встретились в здании службы военной разведки (ГУР).
Среди них были Галака, Дрижчаный, Кондратюк и Романченко, который, по его словам, позвонил в СБУ, чтобы получить инструкции. "Смешко велел мне позвонить Попкову и узнать, почему была объявлена тревога", – заявил он.
Глава контрразведки затем позвонил военачальнику, которого знал много лет, и спросил о причинах тревоги. "Он заявил, что это его решение, – сказал Романченко. – Я сказал генералу Попкову, что для поднятия войск по тревоге требуется письменный приказ, а поскольку этого приказа у него нет, он должен вернуть войска в казармы".
Смешко тем временем позвонил Билоконю, который потребовал гарантий, что оппозиция не будет захватывать здания, заявили оба участника разговора. Смешко перезвонил ему и дал такие гарантии, взяв ответственность на себя в случае, если здания будут захвачены.
По словам других офицеров, примерно через час начальник штаба армии генерал-полковник Александр Петрюк приехал в здание Службы военной разведки. Офицер разведки попросил его о помощи. Он сказал, что армия не будет развернута на территории Украины.
По словам Тимошенко, она с удивлением наблюдала за тем, как силовики, а потом и Петрюк звонят и предупреждают МВД, "что они на стороне народа и защитят людей, и МВД, если его войска войдут в город, придется иметь дело не только с безоружными людьми, но и армией" и спецназом разведывательных служб.
В конце концов Попков сдался. "Он сказал, что выполняет приказы, а не является главным действующим лицом", – сообщила Тимошенко. Сначала грузовики остановились на шоссе. Потом прозвучал отбой тревоги.
Поскольку этой ночью было сделано множество телефонных звонков, трудно сказать, какой из них оказался решающим. Скорее всего, речь идет о кумулятивном эффекте.
Хотя рассказы разных людей о мобилизации во многом совпадают, остаются без ответа важные вопросы. Кто отдал приказ об объявлении тревоги? Кто отозвал войска?
Генерал Попков заявил, что в обоих случаях это было его единоличное решение, но силовик, оппозиция и западный дипломат называют это абсурдом. "То, что он сделал, не было учениями", – заявил Галака.
Полномочия отдать такой приказ имели только три человека: Кучма, Янукович и Медведчук. Кучма отрицает свою роль. Янукович и Медведчук не откликнулись на просьбы об интервью.
По словам Тимошенко, она стала очевидцем поворотного момента. Когда силовики добились отмены тревоги, администрация поняла, что не только она имеет влияние на последнего гаранта власти: людей под ружьем.
После мирного восстания в Грузии в 2003 году, в ходе которого свержение Эдуарда Шеварднадзе осуществилось не без помощи властей, она, по ее словам, завидовала стране, где офицеры оказались готовыми противостоять коррумпированной власти.
"Я всегда думала, что все наши генералы верны Кучме и прагматичны, – сказала она. – Но я сделала неожиданное открытие. У нас есть генералы, которые стоят на стороне народа".
К. Джей Чиверс, The New York Times
16 січня 2005 р.
Людина року & Co
Віктор Янукович став "Політиком року". Попри те, що програв президентські вибори. Хоч зрозуміло, що в нинішній ситуації йому "не світить" губернаторство. І незважаючи на відсутність (поки що?) депутатського мандата.
13 мільйонів голосів, відданих за Януковича на виборах президента, переконали редакцію журналу "Корреспондент" в тому, що, за словами редактора відділу "Країна" цього видання Ольги Крижановської, "відбулося його друге народження як політика", з регіонального діяча – до діяча всеукраїнського масштабу.
Зазначаючи, що багато противників екс-прем'єра переконані в його скорому зникненні з української політичної карти, "Корреспондент" бачить єдиний шлях для політичного порятунку Януковича – "прорватися в парламент і піти в опозицію до Ющенка".
Щодо персони останнього політика – помиляться схильні до передчасних висновків симпатики Ющенка, якщо образяться на ненадання цієї номінації їхньому лідеру і звинувачуватимуть журнал в упередженості.
Тому що Віктор Ющенко, за версією "Корреспондента", отримав звання "Людини року". За зізнанням самої редакції, "вибір був очевидним". Журнал відзначає, що лідер опозиції переміг на виборах, "незважаючи на шалену протидію центральної і регіональної влади, підтримку опонента найбагатшими бізнесменами країни і потужним геополітичним гравцем-сусідом, а також тотальну критику з боку всіх загальнонаціональних телеканалів".
Підкреслюючи, що новообраному президенту "вдалося підняти півкраїни на безпрецедентні за своїм масштабом і тривалістю акції протесту після підтасування результатів виборів", видання підкреслює, що Ющенко, попри готовність його прихильників до радикальних дій, не закликав до насилля і пішов на переговори.
"Ющенко зробив більше для помаранчевого руху, ніж можна подумати – не дав утопити його в крові", - зазначає "Корреспондент".
До речі, звання "Помаранчевої людини року" журнал віддав політтехнологу-психіатру, розробнику помаранчевої символіки виборчої кампанії Ющенка (в тому числі й слоганів "Вірю. Знаю. Можемо" і "Так!") Ярославу Лесюку.
Але після подій на Майдані, які "сколихнули світ", звичайно, не могла залишитися без власної номінації й Юлія Тимошенко. Тут також про назву номінації гадати було нічого – "Революціонер року".
"Немає в команді Ющенка кращого оратора, ніж Тимошенко, - зазначає видання. – Багатотисячний Майдан був готовий слухняно виконувати всі її вказівки: блокувати уряд, телеграф, дороги і мости, полюбити й обігріти "донецьких", яких звозили в Київ".
Журнал нагадує, що саме завдяки Тимошенко, перед якою "розступався спецназ" біля адміністрації президента, і Ющенко став радикальнішим. У свою чергу, "помаранчева принцеса" послідовно підтримувала свого "принца", і тепер може розраховувати на захист і подарунки, додає "Корреспондент".
"Комбінатором року" став президент України Леонід Кучма. Втім, із пояснень представників журналу під час презентації можна зробити висновок, що, назважаючи на "остапобендерівську" назву номінації, удостоєний він її не стільки за "комбінаторські" успіхи (де ж бо там, якщо його ставленик програв), скільки є оцінкою його відмови балотуватися на третій термін. Разом з тим, видання не виключає, що в парламенті ближчим часом будуть два екс-президенти.
Саме з легкої руки Володимира Литвина за Кучмою закріпилося звання "арбітра нації". Тепер же Володимир Михайлович сам може втішатися дуже подібним званням, яке йому віддала редакція журналу – "Арбітр року".
Видання відзначає, що лише у листопаді 2004-го, після сфальсифікованого другого туру Литвин став "самостійним гроссмейстром". В момент, коли "від верховної влади в країні залишилася лише одна діюча інстанція – Верховна Рада, …її голова став тим арбітром, послідовні й помірковані кроки якого допомогли вирішити одну з найкрупніших криз в історії України".
"Перехідний період "між президентами" зробив фігуру Литвина необхідною буквально для всіх політичних сил. Навіть щоб запалити головну ялинку країни на Майдані Незалежності в Києві, не знайшлося іншої достойної фігури, крім спікера", - вказує журнал.
До речі, професійний арбітр, чи то б пак суддя, також отримав свою номінацію. Заступник голови Верховного Суду Анатолій Ярема, котрий керував судовим процесом, в результаті якого було скасоване рішення Центрвиборчкому про перемогу Януковича та зобов'язано ЦВК призначити повторне голосування другого туру виборів президента, став "Юристом року".
На відміну від Литвина, для Петра Симоненка його номінація – як сіль на рану. Лідер Комуністичної партії, який набрав на президентських виборах розгромні 4,97% голосів, визнаний журналістами "Аутсайдером року". Адже на цих виборах, серед іншого, комуністи вперше програли конкурентам по лівому флангу – соціалістам, чий лідер Олександр Мороз заручився підтримкою трохи більшої кількості виборців - 5,81%.
"Корреспондент" зазначає, що нині 59-голова фракція комуністів з багатьох питаннях голосує так само, як і фракція колишньої пропрезидентської більшості, а представники Януковича стверджують про намір і в майбутньому заручитися підтримкою лівих і сформувати з ними єдину опозицію. "В цьому випадку процес відходу комуністів на маргінальні ролі у Верховній Раді бачиться уже майже вирішеним", - прогнозує видання.
Ну й, останнім вітчизняним політиком, удостоєним окремої номінації, є зять президента Віктор Пінчук. Щоправда, номінація зовсім не за політичну активність, хоч без неї вона б йому не дісталася. А якщо повідомити, що ділить він дану номінацію з Ринатом Ахметовим, а називається вона "Покупка року", то стає зрозумілим – ідеться про "Криворіжсталь".
Купити найкрупніше металургійне підприємство у країні, за яке іноземні претенденти пропонували на 2 з гаком мільярдів гривень більше – це, справді, вартує окремої номінації. Хоч, може, не зовсім із такою назвою. Втім, головний редактор "Корреспондента" Віталій Сич зауважив, що ймення номінації дали "з іронією".
Кілька іноземців, які потрапили до переліку "номінантів" проекту "Людина року", зобов'язані своїм місцем у ньому також українським виборам і своєю позицією під час подій в Україні.
Отже, "горде" звання "Іноземець року" редакція "Корреспондента" вирішила надати головному російському "піарнику" кандидата Януковича – вихідцеві з Одеси й нинішньому довколакремлівському політтехнологу Глібу Павловському. Той бруд, з яким велася кампанія його кандидата – "заслуга" Павловського. "Працював Павловський відчайдушно, але, як виявилось, неефективно. Втішити політ технолога, очевидно, може лише гонорар", - зазначає видання.
Натомість "Дипломатом року", за версією "Корреспондента", став президент Польщі Олександр Квасьнєвський. "Польський президент став одним з перших міжнародних посередників, котрі викликались врегулювати політичну кризу в Україні, і він, без сумніву, зіграв вирішальну роль у досягненні компромісу", - пише журнал.
Натомість російському президенту Володимиру Путіну втручання в українські внутрішні справи сприяло в отриманні іншої номінації - "Невдаха року". Правда, заради об'єктивності слід зазначити, що не лише наші президентські вибори тут зіграли роль, а й убивство поставленого Кремлем президента Чечні Кадирова, теракти в Москві, вибухи літаків і, нарешті, захоплення школи в Беслані. Плюс до того – уповільнення економічного зростання в Росії.
"Диктатором року" став президент Білорусі Олександр Лукашенко, "Режисером року" – режисер антибушівської документально-публіцистичної стрічки "Фаренгейт 9/11" американець Майкл Мур.
Сам президент Джордж Буш, котрий переміг у впертій боротьбі свого суперника, отримав звання "Президент року". Лауреат Нобелівської премії миру Вангарі Маасарі з Кенії названа "Корреспондентом" "Лауреатом року", а вождь іракських повстанців-шиїтів Муктада Ас-Садр – "Партизаном року". "Новатором року" названо прем'єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона, котрий в минулому році домігся продовження будівництва розділювальної стіни з Палестиною, а також оголосив про вихід ізраїльтян з Гази в 2005 році.
"Спортсменом року" за версією журналу "Корреспондент" названо володаря "Золотого м'яча" Андрія Шевченка. Крім нього, серед домінантів проекту "Людина року" є ще двоє спортсменів – "Ракетка року" Марія Шарапова, яка торік перемогла на Уїмблдонському турнірі, та ще першою з росіянок отримала головний приз Жіночої тенісної асоціації, а також американський велогонщик Ленс Армстронг, який отримав від журналу звання "Переможець року" як перший шестикратний переможець "Тур де Франс".
"Відходом року" і "Втратою року" журнал назвав, відповідно, Георгія Кірпу та Ясіра Арафата, яких не стало минулого року.
Крім Людини року та людей, які відзначилися в Україні й на міжнародній арені, двох втрат року, "Корреспондент" назвав також десятку осіб, які "найбільше здивували редакцію".
Для економії площі подамо лише їх перелік: боксер Віталій Кличко – "Кулак року", чемпіон світу з богатирського багатобор'я Василь Вірастюк – "Силач року", автори хіта Помаранчевої революції "Разом нас багато, нас не подолати" гурт "Гринджоли" – "Заспівувачі року", колишній шеф-редактор служби новин телеканалу "1+1" В'ячеслав Піховшек – "Дезінформатор року", художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, театральний і кіноактор Богдан Ступка – "Актор року".
Керівник виборчого штабу Януковича і колишній "нашоукраїнець" Тарас Чорновіл названий "Перебіжчиком року", представник того ж кандидата в ЦВК Нестор Шуфрич – "Хуліганом року". Сам екс-голова ЦВК Сергій Ківалов став "Калькулятором року".
Лідер гурту "Океан Ельзи" В'ячеслав Вакарчук за активну участь у Помаранчевій революції названий "Агітатором року", екс-губернатор Харківської області Євген Кушнарьов – "Сепаратистом року".
Варто нагадати, що "Людиною року-2002" "Кореспондент" у свій час назвав Леоніда Кучму.
У 2003 році Людьми року за версією "Корреспондента" була пара політиків-антиподів – Віктор Медведчук і Віктор Ющенко.
Через рік номінантом залишився один Віктор. Вже в п'ятницю працівники журналу "Корреспондент" вручили Ющенкові в його офісі диплом "Людини року - 2004".
Неважко простежити, що кожного разу за три роки існування проекту "Людиною року" стає(ють) політик(и). На думку "Корреспондента", це відображає політизованість суспільства.
Втім, зазначають журналісти "Корреспондента", на це звання цьогоріч могли б претендувати і Руслана, і Віталій Кличко, й Андрій Шевченко.
До речі, Руслана Лижичко, чиє ім'я пропущено умисно, також відзначена журналістами. Співачка, чиїй перемозі на минулорічному "Євробаченні" Україна завдячує потужному інформаційному (позитивному!) прориву в Європі, названа "Промоутером року".
Крім вищесказаного, ще й за те, що першою з українських співачок отримала в вересні 2004-го нагороду, яку порівнюють з музичним Оскаром – World Music Awards – за рекордні продажі її дисків в Україні. І яка, теж таки, стала на бік Ющенка після фальсифікації другого туру виборів.
Як зазначив, представляючи проект, головний редактор "Корреспондента", "людина року – це головний ньюсмейкер, який мав найбільший вплив на розвиток країни, незалежно від того, був він позитивним чи негативним".
Підтвердженням тому служить Кучма, який був названий "Людиною року", хоч, за словами Віталія Сича, він тоді "був у центрі скандалу цілий рік" (звинувачення у продажу "Кольчуг", масові антикучмівські виступи).
Втім, проект "Корреспондента" - усе ж таки суб'єктивна думка редакції журналу. Як і будь-який рейтинг, де основним критерієм служать не абсолютні цифри і відсотки, а чинники більш "аморфні".
Звичайно, український "Корреспондент" - не зовсім, м'яко кажучи, аналог авторитетного американського журналу "Тайм" з його "Людиною року".
Це, мабуть, усвідомлює і сам "Корреспондент", у проекті якого, до того ж, в багатьох випадках відбираються не кандидатури на номінації, а навпаки - звання вигадуються під конкретних персон.
Але якщо читачам цікаво, а для самого журналу це виконує роль піар-підтримки, то чому б і ні.
13 мільйонів голосів, відданих за Януковича на виборах президента, переконали редакцію журналу "Корреспондент" в тому, що, за словами редактора відділу "Країна" цього видання Ольги Крижановської, "відбулося його друге народження як політика", з регіонального діяча – до діяча всеукраїнського масштабу.
Зазначаючи, що багато противників екс-прем'єра переконані в його скорому зникненні з української політичної карти, "Корреспондент" бачить єдиний шлях для політичного порятунку Януковича – "прорватися в парламент і піти в опозицію до Ющенка".
Щодо персони останнього політика – помиляться схильні до передчасних висновків симпатики Ющенка, якщо образяться на ненадання цієї номінації їхньому лідеру і звинувачуватимуть журнал в упередженості.
Тому що Віктор Ющенко, за версією "Корреспондента", отримав звання "Людини року". За зізнанням самої редакції, "вибір був очевидним". Журнал відзначає, що лідер опозиції переміг на виборах, "незважаючи на шалену протидію центральної і регіональної влади, підтримку опонента найбагатшими бізнесменами країни і потужним геополітичним гравцем-сусідом, а також тотальну критику з боку всіх загальнонаціональних телеканалів".
Підкреслюючи, що новообраному президенту "вдалося підняти півкраїни на безпрецедентні за своїм масштабом і тривалістю акції протесту після підтасування результатів виборів", видання підкреслює, що Ющенко, попри готовність його прихильників до радикальних дій, не закликав до насилля і пішов на переговори.
"Ющенко зробив більше для помаранчевого руху, ніж можна подумати – не дав утопити його в крові", - зазначає "Корреспондент".
До речі, звання "Помаранчевої людини року" журнал віддав політтехнологу-психіатру, розробнику помаранчевої символіки виборчої кампанії Ющенка (в тому числі й слоганів "Вірю. Знаю. Можемо" і "Так!") Ярославу Лесюку.
Але після подій на Майдані, які "сколихнули світ", звичайно, не могла залишитися без власної номінації й Юлія Тимошенко. Тут також про назву номінації гадати було нічого – "Революціонер року".
"Немає в команді Ющенка кращого оратора, ніж Тимошенко, - зазначає видання. – Багатотисячний Майдан був готовий слухняно виконувати всі її вказівки: блокувати уряд, телеграф, дороги і мости, полюбити й обігріти "донецьких", яких звозили в Київ".
Журнал нагадує, що саме завдяки Тимошенко, перед якою "розступався спецназ" біля адміністрації президента, і Ющенко став радикальнішим. У свою чергу, "помаранчева принцеса" послідовно підтримувала свого "принца", і тепер може розраховувати на захист і подарунки, додає "Корреспондент".
"Комбінатором року" став президент України Леонід Кучма. Втім, із пояснень представників журналу під час презентації можна зробити висновок, що, назважаючи на "остапобендерівську" назву номінації, удостоєний він її не стільки за "комбінаторські" успіхи (де ж бо там, якщо його ставленик програв), скільки є оцінкою його відмови балотуватися на третій термін. Разом з тим, видання не виключає, що в парламенті ближчим часом будуть два екс-президенти.
Саме з легкої руки Володимира Литвина за Кучмою закріпилося звання "арбітра нації". Тепер же Володимир Михайлович сам може втішатися дуже подібним званням, яке йому віддала редакція журналу – "Арбітр року".
Видання відзначає, що лише у листопаді 2004-го, після сфальсифікованого другого туру Литвин став "самостійним гроссмейстром". В момент, коли "від верховної влади в країні залишилася лише одна діюча інстанція – Верховна Рада, …її голова став тим арбітром, послідовні й помірковані кроки якого допомогли вирішити одну з найкрупніших криз в історії України".
"Перехідний період "між президентами" зробив фігуру Литвина необхідною буквально для всіх політичних сил. Навіть щоб запалити головну ялинку країни на Майдані Незалежності в Києві, не знайшлося іншої достойної фігури, крім спікера", - вказує журнал.
До речі, професійний арбітр, чи то б пак суддя, також отримав свою номінацію. Заступник голови Верховного Суду Анатолій Ярема, котрий керував судовим процесом, в результаті якого було скасоване рішення Центрвиборчкому про перемогу Януковича та зобов'язано ЦВК призначити повторне голосування другого туру виборів президента, став "Юристом року".
На відміну від Литвина, для Петра Симоненка його номінація – як сіль на рану. Лідер Комуністичної партії, який набрав на президентських виборах розгромні 4,97% голосів, визнаний журналістами "Аутсайдером року". Адже на цих виборах, серед іншого, комуністи вперше програли конкурентам по лівому флангу – соціалістам, чий лідер Олександр Мороз заручився підтримкою трохи більшої кількості виборців - 5,81%.
"Корреспондент" зазначає, що нині 59-голова фракція комуністів з багатьох питаннях голосує так само, як і фракція колишньої пропрезидентської більшості, а представники Януковича стверджують про намір і в майбутньому заручитися підтримкою лівих і сформувати з ними єдину опозицію. "В цьому випадку процес відходу комуністів на маргінальні ролі у Верховній Раді бачиться уже майже вирішеним", - прогнозує видання.
Ну й, останнім вітчизняним політиком, удостоєним окремої номінації, є зять президента Віктор Пінчук. Щоправда, номінація зовсім не за політичну активність, хоч без неї вона б йому не дісталася. А якщо повідомити, що ділить він дану номінацію з Ринатом Ахметовим, а називається вона "Покупка року", то стає зрозумілим – ідеться про "Криворіжсталь".
Купити найкрупніше металургійне підприємство у країні, за яке іноземні претенденти пропонували на 2 з гаком мільярдів гривень більше – це, справді, вартує окремої номінації. Хоч, може, не зовсім із такою назвою. Втім, головний редактор "Корреспондента" Віталій Сич зауважив, що ймення номінації дали "з іронією".
Кілька іноземців, які потрапили до переліку "номінантів" проекту "Людина року", зобов'язані своїм місцем у ньому також українським виборам і своєю позицією під час подій в Україні.
Отже, "горде" звання "Іноземець року" редакція "Корреспондента" вирішила надати головному російському "піарнику" кандидата Януковича – вихідцеві з Одеси й нинішньому довколакремлівському політтехнологу Глібу Павловському. Той бруд, з яким велася кампанія його кандидата – "заслуга" Павловського. "Працював Павловський відчайдушно, але, як виявилось, неефективно. Втішити політ технолога, очевидно, може лише гонорар", - зазначає видання.
Натомість "Дипломатом року", за версією "Корреспондента", став президент Польщі Олександр Квасьнєвський. "Польський президент став одним з перших міжнародних посередників, котрі викликались врегулювати політичну кризу в Україні, і він, без сумніву, зіграв вирішальну роль у досягненні компромісу", - пише журнал.
Натомість російському президенту Володимиру Путіну втручання в українські внутрішні справи сприяло в отриманні іншої номінації - "Невдаха року". Правда, заради об'єктивності слід зазначити, що не лише наші президентські вибори тут зіграли роль, а й убивство поставленого Кремлем президента Чечні Кадирова, теракти в Москві, вибухи літаків і, нарешті, захоплення школи в Беслані. Плюс до того – уповільнення економічного зростання в Росії.
"Диктатором року" став президент Білорусі Олександр Лукашенко, "Режисером року" – режисер антибушівської документально-публіцистичної стрічки "Фаренгейт 9/11" американець Майкл Мур.
Сам президент Джордж Буш, котрий переміг у впертій боротьбі свого суперника, отримав звання "Президент року". Лауреат Нобелівської премії миру Вангарі Маасарі з Кенії названа "Корреспондентом" "Лауреатом року", а вождь іракських повстанців-шиїтів Муктада Ас-Садр – "Партизаном року". "Новатором року" названо прем'єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона, котрий в минулому році домігся продовження будівництва розділювальної стіни з Палестиною, а також оголосив про вихід ізраїльтян з Гази в 2005 році.
"Спортсменом року" за версією журналу "Корреспондент" названо володаря "Золотого м'яча" Андрія Шевченка. Крім нього, серед домінантів проекту "Людина року" є ще двоє спортсменів – "Ракетка року" Марія Шарапова, яка торік перемогла на Уїмблдонському турнірі, та ще першою з росіянок отримала головний приз Жіночої тенісної асоціації, а також американський велогонщик Ленс Армстронг, який отримав від журналу звання "Переможець року" як перший шестикратний переможець "Тур де Франс".
"Відходом року" і "Втратою року" журнал назвав, відповідно, Георгія Кірпу та Ясіра Арафата, яких не стало минулого року.
Крім Людини року та людей, які відзначилися в Україні й на міжнародній арені, двох втрат року, "Корреспондент" назвав також десятку осіб, які "найбільше здивували редакцію".
Для економії площі подамо лише їх перелік: боксер Віталій Кличко – "Кулак року", чемпіон світу з богатирського багатобор'я Василь Вірастюк – "Силач року", автори хіта Помаранчевої революції "Разом нас багато, нас не подолати" гурт "Гринджоли" – "Заспівувачі року", колишній шеф-редактор служби новин телеканалу "1+1" В'ячеслав Піховшек – "Дезінформатор року", художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, театральний і кіноактор Богдан Ступка – "Актор року".
Керівник виборчого штабу Януковича і колишній "нашоукраїнець" Тарас Чорновіл названий "Перебіжчиком року", представник того ж кандидата в ЦВК Нестор Шуфрич – "Хуліганом року". Сам екс-голова ЦВК Сергій Ківалов став "Калькулятором року".
Лідер гурту "Океан Ельзи" В'ячеслав Вакарчук за активну участь у Помаранчевій революції названий "Агітатором року", екс-губернатор Харківської області Євген Кушнарьов – "Сепаратистом року".
Варто нагадати, що "Людиною року-2002" "Кореспондент" у свій час назвав Леоніда Кучму.
У 2003 році Людьми року за версією "Корреспондента" була пара політиків-антиподів – Віктор Медведчук і Віктор Ющенко.
Через рік номінантом залишився один Віктор. Вже в п'ятницю працівники журналу "Корреспондент" вручили Ющенкові в його офісі диплом "Людини року - 2004".
Неважко простежити, що кожного разу за три роки існування проекту "Людиною року" стає(ють) політик(и). На думку "Корреспондента", це відображає політизованість суспільства.
Втім, зазначають журналісти "Корреспондента", на це звання цьогоріч могли б претендувати і Руслана, і Віталій Кличко, й Андрій Шевченко.
До речі, Руслана Лижичко, чиє ім'я пропущено умисно, також відзначена журналістами. Співачка, чиїй перемозі на минулорічному "Євробаченні" Україна завдячує потужному інформаційному (позитивному!) прориву в Європі, названа "Промоутером року".
Крім вищесказаного, ще й за те, що першою з українських співачок отримала в вересні 2004-го нагороду, яку порівнюють з музичним Оскаром – World Music Awards – за рекордні продажі її дисків в Україні. І яка, теж таки, стала на бік Ющенка після фальсифікації другого туру виборів.
Як зазначив, представляючи проект, головний редактор "Корреспондента", "людина року – це головний ньюсмейкер, який мав найбільший вплив на розвиток країни, незалежно від того, був він позитивним чи негативним".
Підтвердженням тому служить Кучма, який був названий "Людиною року", хоч, за словами Віталія Сича, він тоді "був у центрі скандалу цілий рік" (звинувачення у продажу "Кольчуг", масові антикучмівські виступи).
Втім, проект "Корреспондента" - усе ж таки суб'єктивна думка редакції журналу. Як і будь-який рейтинг, де основним критерієм служать не абсолютні цифри і відсотки, а чинники більш "аморфні".
Звичайно, український "Корреспондент" - не зовсім, м'яко кажучи, аналог авторитетного американського журналу "Тайм" з його "Людиною року".
Це, мабуть, усвідомлює і сам "Корреспондент", у проекті якого, до того ж, в багатьох випадках відбираються не кандидатури на номінації, а навпаки - звання вигадуються під конкретних персон.
Але якщо читачам цікаво, а для самого журналу це виконує роль піар-підтримки, то чому б і ні.
13 січня 2005 р.
Де тридцятий долар?
Жінки вирішили купити чайник який коштує 30 доларів і скинулись по 10 доларів. Потім менеджер дізнався що чайник коштує 25 доларів, він отримав із каси 5 доларів і вирішив віддати їх жінкам.
Але як поділити 5 на 3?
Тому він кожній жінці віддав по 1 долару (всього виходить 3) а собі узяв 2. Таким чином жінки отримали назад по 1 долару. Тобто вони замість 10 витратили 9 доларів.
За скільки жінки купили чайник? ... Вірно, за 9x3=27 доларів. До цього додаємо ще 2 долари, які забрав собі менеджер.
Виходить 29.
Питання: де тридцятий долар?
Але як поділити 5 на 3?
Тому він кожній жінці віддав по 1 долару (всього виходить 3) а собі узяв 2. Таким чином жінки отримали назад по 1 долару. Тобто вони замість 10 витратили 9 доларів.
За скільки жінки купили чайник? ... Вірно, за 9x3=27 доларів. До цього додаємо ще 2 долари, які забрав собі менеджер.
Виходить 29.
Питання: де тридцятий долар?
11 січня 2005 р.
ЮЩЕНКО - ПРЕЗИДЕНТ!
Вчора о 23:10 ЦВК оголосила остаточні результати, за якими Ющенко набрав 15 115 712 голосів (51,99%) а Янукович 12 848 28 (44,20%). В 3 денний термін ці результати будуть оприлюднені і тоді вже можлива інаугурація.
Представник від Януковича Шуфрич як той клоун веселив усіх своїми заявами і питаннями про неможливість голосування інвалідів. На форумі УП хтось вчора дивувався як у членів ЦВК вистачає терпіння слухати Шуфрича а не дати йому табуреткою по голові. На мій погляд це варто було зробити.
Слава Україні!
Представник від Януковича Шуфрич як той клоун веселив усіх своїми заявами і питаннями про неможливість голосування інвалідів. На форумі УП хтось вчора дивувався як у членів ЦВК вистачає терпіння слухати Шуфрича а не дати йому табуреткою по голові. На мій погляд це варто було зробити.
Слава Україні!
10 січня 2005 р.
ЦИК приступила к подведению итогов выборов
Центральная избирательная комиссия приступила к подведению итогов повторного голосования на выборах президента Украины 26 декабря 2004 года, передает «ЛИГАБизнесИнформ».
В соответствии с предварительными данными ЦИК, президентом Украины стал Виктор Ющенко. По материалам, розданным в ЦИК, он набрал 51,99% голосов избирателей, что составляет 15 115 712 голосов. Виктор Янукович набрал 44,2%, что составляет 12 848 528 голосов избирателей.
Согласно Закону «Об особенностях применения Закона Украины «О выборах Президента Украины» при повторном голосовании 26 декабря 2004 года», ЦИК на заседании во время подведения результатов выборов будет зачитывать результаты голосования по каждому из 226 избирательных округов и голосовать по каждому из них, и только после этого члены ЦИК будут голосовать за результат, полученный по общегосударственному одномандатному избирательному округу.
По предварительным оценкам, эта процедура может продлиться до 24:00.
Знайшов тут
Скоріше б!
В соответствии с предварительными данными ЦИК, президентом Украины стал Виктор Ющенко. По материалам, розданным в ЦИК, он набрал 51,99% голосов избирателей, что составляет 15 115 712 голосов. Виктор Янукович набрал 44,2%, что составляет 12 848 528 голосов избирателей.
Согласно Закону «Об особенностях применения Закона Украины «О выборах Президента Украины» при повторном голосовании 26 декабря 2004 года», ЦИК на заседании во время подведения результатов выборов будет зачитывать результаты голосования по каждому из 226 избирательных округов и голосовать по каждому из них, и только после этого члены ЦИК будут голосовать за результат, полученный по общегосударственному одномандатному избирательному округу.
По предварительным оценкам, эта процедура может продлиться до 24:00.
Знайшов тут
Скоріше б!
7 січня 2005 р.
Гринджоли: Разом Нас Багато
Гринджоли випустили свій хіт Разом Нас Багато на диску. Також туди увійшли ремікси від Макса Чорного, DJ Lunizz, Serge_D и Молотов 20 а також нова пісня - Пора.
01 - Разом Нас Багато 3.5 Mb, VBR
02 - Разом Нас Багато mix (Max Chorny MCP's mix) 3.7 Mb, VBR
03 - Разом Нас Багато mix (by DJ Lunizz) 3.2 Mb, VBR
04 - Разом Нас Багато mix (by Serge_D) 3.7 Mb, VBR
05 - Разом Нас Багато mix (by Молотов 20) 7.5 Mb, VBR
06 - Пора 5.0 Mb, VBR
В UA-IX скачати можна тут
Обложка:
Back
Front
Inside
3 січня 2005 р.
Віктор Ющенко вдруге став дідом. Онук також Віктор.
Сьогодні в одному з київських пологових будинків старша донька Віктора Ющенка Віталіна народила хлопчика. Вага новонародженого – 3,340 кг, зріст – 52 см.
Назвати малюка батьки вирішили на честь діда – Віктором.
Віталіна та її син почуваються добре.
Знайшов тут
Назвати малюка батьки вирішили на честь діда – Віктором.
Віталіна та її син почуваються добре.
Знайшов тут
1 січня 2005 р.
ЯНУКОВИЧ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ
Прем'єр-міністр Янукович подав у відставку з посади голови уряду, повідомляє телеканал 1+1.
За даними каналу, про це говориться в зверненні Януковича до українського народу, яке було отримано з Кабінету Міністрів.
За словами Януковича, залишатися на посаді прем'єра "більше немає сенсу - політичний курс уряду як фактору стабільності практично вичерпаний".
"Я прийняв рішення, і в сформованих умовах не вважаю за можливе займати будь-яку посаду при цій владі", додав він.
При цьому він додав, що залишається в політиці й буде "діяти як незалежний політик по праву переможця на виборах 21 листопада".
Крім того, Янукович сказав, що влада на чолі з Віктором Ющенком – "це ті самі люди при владі, які були до цього часу, але з іншим обличчям".
Водночас, Янукович не визнав поразки на президентських виборах, заявивши про плани оскаржити результати голосування у Верховному суді, визнавши, однак, що практично не сподівається на позитивний розгляд.
"Що стосується результатів виборів, то мої позиції на цей рахунок не змінилися. У мене дійсно не залишилося надії на рішення Центральної виборчої комісії й Верховного суду", - сказав Янукович.
Янукович також вважає, що "зовнішні сили використали ситуацію в Україні".
Звернення із заявою про відставку, як повідомили УП у його прес-службі, буде повністю транслюватися о 21-00 по УТ-1.
Як відомо, два дні тому Янукович на прес-конференції говорив протилежне тому, що він зробив 31 грудня – тоді він стверджував, що "принципово" не буде писати заяву про відставку з посади прем'єра.
Знайшов тут
За даними каналу, про це говориться в зверненні Януковича до українського народу, яке було отримано з Кабінету Міністрів.
За словами Януковича, залишатися на посаді прем'єра "більше немає сенсу - політичний курс уряду як фактору стабільності практично вичерпаний".
"Я прийняв рішення, і в сформованих умовах не вважаю за можливе займати будь-яку посаду при цій владі", додав він.
При цьому він додав, що залишається в політиці й буде "діяти як незалежний політик по праву переможця на виборах 21 листопада".
Крім того, Янукович сказав, що влада на чолі з Віктором Ющенком – "це ті самі люди при владі, які були до цього часу, але з іншим обличчям".
Водночас, Янукович не визнав поразки на президентських виборах, заявивши про плани оскаржити результати голосування у Верховному суді, визнавши, однак, що практично не сподівається на позитивний розгляд.
"Що стосується результатів виборів, то мої позиції на цей рахунок не змінилися. У мене дійсно не залишилося надії на рішення Центральної виборчої комісії й Верховного суду", - сказав Янукович.
Янукович також вважає, що "зовнішні сили використали ситуацію в Україні".
Звернення із заявою про відставку, як повідомили УП у його прес-службі, буде повністю транслюватися о 21-00 по УТ-1.
Як відомо, два дні тому Янукович на прес-конференції говорив протилежне тому, що він зробив 31 грудня – тоді він стверджував, що "принципово" не буде писати заяву про відставку з посади прем'єра.
Знайшов тут
31 грудня 2004 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)