17 листопада 2004 р.

Бомба є кожного з нас. Це відсутність страху.

Бомба є у кожного з нас. Це – відсутність страху.
Тернополянка Cтаніслава Олесченко налякала порушників „Закону про вибори Президента України” з Чемеровецької райдержадміністрації (Хмельницька область).
Напередодні першого туру вона прибула в село Жабинці на Чемеровеччину до хворої матері. Як свідома українка, вона не забула взяти відкріпне посвідчення, щоб проголосувати в першому турі. Тим часом їй довелося вирішувати ще й питання газифікації. З ним дійшла аж до районної адміністрації. Бо жінку водили за носа в управлінні газового господарства. Але голова РДА Валентин Хоптян також був зайнятий. Він проводив нараду з головами дільничних комісій у будинку культури.

Наполеглива громадянка дісталася й туди і потрапила якраз на виступ Хоптяна. Він залякував голів комісій, вимагав від них, щоб кожен голос був за Януковича. Жінка слухала-слухала, а тоді вийшла на сцену і повідомила, що ...записала цей шабаш на плівку. А якщо зачепите мене, то зараз злетите в повітря, заявила Станіслава. Руку тримала за полою одежини. Тож, остерігаючись, що крім диктофона, незнайомка має ще й бомбу, агітатор-главар із РДА вмить покинув зал.

Пані Станіслава написала заяву до осередку Української народної партії в Чемерівцях, який розтиражував її розповідь в газеті „Народне слово Хмельниччини” №11 кількістю 12500 примірників. Коли на Чемеровеччині така кількість громадян прочитає розповідь сміливої українки, напевно, чимало з них підніме голову і не буде боятися жити й голосувати по совісті, не зважаючи на конвульсії продажної влади, яка ще пробує перед смертю нав’язати народу свого кандидата.

Вірчик.

Знайшов тут