13 листопада 2004 р.

Ніч перед дебатами:

Я. зараз ходить по своєму кабінеті і зубрить на память відповіді на можливі запитання. Він напевне нагадує студента, який нічого не робив впродовж цілої сесії, а зараз за одну ніч хоче вивчити китайську. За вікном ніч, а бідне Я. сидить за столом, обклалося шпаргалками і книжками, штудіює поняття економіки, тихо плаче... На голові в нього мокрий рушник, а ноги в тазіку з водою. В цей час Тигіпко сидить поряд, на колінах у нього піджак Я., в руках голка і нитка.
Я:"А може замочимо його поки не пізно".
Тигіпко:"Ти бля знову за своє?"
Я:"Так он ж казьол, бля!"
Тигіпко:"Нічого, синок.Главноє, шоб ти харашо учился..."
Тигіпко нарешті насилює нитку і починає пришивати, до піджачка проффесора потаємну кишеньку для шпаргалок. Він тихенько зітхає...
Я:"Тигіп, ти чув? Він хоче мене запитати, яка буде... як там його... а! фе-ка-льна по-лі-тика страны (читає по складах) ".
Тигіпко (насуплено): "Вітьок, який раз тобі говорити - ФІСКАЛЬНА!"
Я(роздратовано):"А яка різниця. Фіскальна, фекальна. Попридумували тут понятія всякі, казлы!"
Я(благально):"Боюсь я його. Можна я трошки посплю?"
Тигіпко:"Ага і проснешся на тюремних нарах. Нічого, синок, терпи. Тяжело в ученьи, легко в бою!"
Я:"Ох х х х ...."
Тиша. За вікном похмура осіння ніч...

Знайшов тут